Читать онлайн Казка в Одесі. Сказка в Одессе бесплатно

Казка в Одесі. Сказка в Одессе

КАЗКИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

ДИВО-ПТИЦІ

  • Прилетіла птиця біла на подвір’я.
  • Танцювала птиця, розсипала пір’я.
  • Ці легкі пір’їни сипали щосили…
  • Все навколо стало білосніжно-білим.
  • Раптом в диво-птиці серце защеміло:
  • – Десь поперед мене полетів мій милий!..
  • Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
  • Швидко полетіла навздогін за милим.
  • І рожева птиця сіла на подвір’я.
  • Танцювала птиця, розсипала пір’я.
  • Це рожеве пір’я навкруги літало…
  • Вже садок рожевий! Птиці все замало!
  • Раптом в диво-птиці серце защеміло:
  • – Десь поперед мене полетів мій милий!..
  • Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
  • Швидко полетіла навздогін за милим.
  • І червона птиця сіла на подвр’я.
  • Танцювала птиця, розсипала пір’я.
  • І чудові квіти зацвіли червоно.
  • Виноград червоні набирає грона.
  • Раптом в диво-птиці серце защеміло:
  • – Десь поперед мене полетів мій милий!..
  • Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
  • Швидко полетіла навздогін за милим.
  • Жовта диво-птиця, сіла на подвір’я.
  • Танцювала птиця, розсипала пір’я.
  • Птиця жовтий колір понад все любила.
  • Жовтим листя стало, трави пожовтіли…
  • Раптом в диво-птиці серце защеміло:
  • – Десь поперед мене полетів мій милий!..
  • Я тут забарилась… Що ж я наробила?!..
  • Швидко полетіла навздогін за милим.
  • Ой, летіли птиці різнокольорові,
  • Барви дарували радісні, чудові!
  • І малі, й великі скрізь пташки літають.
  • Диво-птиць чотири лиш у рік буває.

КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ

  • Кажу всім – мені не вірять: – Миша є у нас в квартирі!
  • – Киця ступінь вчений має, в хату мишок не пускає!
  • Я вночі тихенько спала, миша раптом налякала.
  • Бо якщо вона захоче – налякає й серед ночі.
  • – Що ж ти робиш? Чи не бачиш,
  • Що дитина гірко плаче?!
  • Почала я міркувати, як ту мишу… налякати.
  • Всі чудову нашу кицю називають «чарівниця»!
  • Мишу капосну спіймати кицю кличу я до хати.
  • Та її ніде немає – все кудись вона зникає!
  • На обід лише прийде: – Де була ти, кице, де?
  • З’їсть усе, що є у миці, по обіді – знову в путь.
  • Нашій киці-чарівниці навіть ніколи… зітхнуть!
  • І вона, як хвиля в річці – то з’явилась, то нема.
  • Я ж не можу замість киці мишу ту ловить… сама!
  • Миша радісно танцює – киця знову десь мандрує.
  • Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота?
  • Чарів, певне, він не знає і раптово не зникає.
  • Але, може, хитру мишу він якраз і… налякає.

ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК

  • Їжачок-мандрівничок взяв з собою багажок,
  • Брилик – на голівку й рушив у мандрівку.
  • Їжу в вузлику він ніс, поспішав хутенько в ліс.
  • Стежечками він ходив, ніжки дуже натрудив.
  • А як трішки зголоднів, то малинки натрусив.
  • На пеньку відпочивав, за бджілками слідкував.
  • Бджілки мед з квіток збирали,
  • Потім в соти його клали…
  • Щось поблизу засвітилось – а то лісонька з’явилась:
  • – Ти куди, мандрівничок, мій смачненький їжачок?
  • І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав?
  • Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготіла! —
  • Майже десять їжаків стисли лисоньку з боків.
  • Це родина їжакова йшла на розшуки малого.
  • Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотіли.
  • Мить – лисиці вже нема, не поїла задарма.
  • Їжачок-мандрівничок позбирав всіх діточок
  • І малим розповідає, що у мандрах їх чекає.
  • Сам їжак давно вже звик, що для всіх він – Мандрівник!

КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ

  • У річечки Кодими є свій секрет:
  • Там, де зелений росте очерет,
  • Качечка Катя свій дім збудувала.
  • Цілими днями вона полювала.
  • Вночі її річка тихенько гойдала…
  • Білого човника качка в’язала,
  • Чайці-сусідці тихенько казала:
  • – Човник потрібен, щоб рибку ловити,
  • Потім свіженьку на продаж возити.
  • Так в очереті рибачки живуть,
  • Справу цінують свою, бережуть.
  • Везуть у неділю свій цінний товар
  • Човником в місто, на рибний базар.
  • Рибка іще у корзинах лежить,
  • А за товаром вже черга стоїть.
  • Качечка Катя в спідниці рябій
  • Рибку з корзини бере по одній…
  • Рибку розпродали швидко і вчасно:
  • Всім до впободи ця рибка срібляста.
  • Чаєчка любить гроші складати:
  • – Треба моторного човна придбати!..
  • Там, де зелений росте очерет,
  • У річечки Кодими є свій секрет.

ГВАЛТ

  • Що зчинилось на подвір’ї?
  • Загубила гава пір’я.
  • Наш собака – «Гав!» та «Гав»,
  • Бо баран паркан зламав.
  • А бичок забіг в комору —
  • Помідор з’їв дуже скоро.
  • Стала баба верещати:
  • – Помідор де дівся п’ятий?
  • Гвалт!
  • А чубаті два синочки
  • Заглядати будуть в бочки!
  • Хлопчаки почнуть питати:
  • – Помідор де дівся п’ятий?
  • Та біда іще знайшлась:
  • В діжці плавав наш карась.
  • Причалапав тут дідусь,
  • Карасеві каже: «Тпрусь!».
  • Треба ж було дідусеві
  • Це казати карасеві!
  • Той карась із діжки – шусть!
  • Не зловив його дідусь.
  • Та карась наш має звичку —
  • Ходить він щодня на річку.
  • Гвалт!
  • Стали миші скрекотати,
  • Стали жаби гелготати…
  • Качка як затінькає!
  • Півень зацвірінькає…
  • Гвалт!
  • А бугай, той з переляку
  • Видерся аж на гілляку!
  • – Трісь! – і гепнувся на мишу!
  • На хвилинку байку лишу…
  • Бо цікаве мишеня
  • Скрізь ходило навмання
  • І тепер забило шию,
  • Бо бугай літать не вміє!
  • Мишу кличу: «Жуля, Жуля!»,
  • А на шиї в неї гуля!
  • Була миша – красотуля,
  • А тепер вона кривуля!
  • Заміж миші вже ніяк!
  • Всі ж на шийці бачать брак!
  • Гвалт!
  • Дві дочки кричать невтомно!
  • Баба десь вже непритомна!
  • А дідусь причепурився
  • І на призьбі примостився:
  • – Дочекаюсь надвечір’я,
  • В півня висмикну всі
  • Пір’я!
  • Бриль у мене без пера,
  • Вже оздобити пора!
  • Бриль з пером – то
  • інший стиль.
  • «Супермодний, —
  • скажуть, – бриль».
  • А корівці я на ріг
  • Начеплю смачний пиріг.
  • Я ще й бублика вчеплю,
  • Бо корівку я люблю.
  • А корівка… ну, брикати —
  • Хоч біжи з своєї хати.
  • Їй пиріг не до вподоби.
  • Для рогатої худоби
  • Парасольки, каже, треба,
  • Бо в дощ ходить просто неба!
  • Хто що хоче! На свій смак!
  • Та ще й робить абияк!
  • Гвалт!
  • Курка все оце почула,
  • На ворота вмить майнула:
  • – Що це, півень без хвоста?!
  • Я вам курка не проста!
  • Я – і курка! Я – і квочка!
  • Заклюю цього дідочка!
  • Гвалт!
  • А стара сердита качка,
  • Що прийшла нарозкарячки,
  • Зупинила цю розмову:
  • – А про качура хоч слово!
  • В нього вдача нелегка —
  • Лиш жінок є два полка!
  • За всіма ж це услідити,
  • Та й іще маленькі діти!
  • Щоби нас охороняти,
  • Хоч рушницю треба мати!
  • Хай на всіх наводить жах,
  • Хай з рушниці: «Трах-тарах!»
  • Гвалт!
  • Півень: «Я тут наче ні до чого!
  • Що ж, попробую смачного!»
  • Та на стіл – до пирога!
  • Баба: «Геть! Де кочерга?»
  • Запустила у пиріг!
  • Півень – фур-р-р!
  • І сів на ріг!
  • А корова – тупотіти:
  • «Вже краси – нема де діти!
  • Гава пір’я десь шукала,
  • А мені цього замало!
  • Я, бач, півника
  • придбала!
  • Гвалт!
  • А ворона подивилась,
  • Геть без голосу лишилась.
  • Ще й оглухла, як той пень.
  • Отакий сьогодні день!
  • Люди кажуть: «От чудні!»
  • Але вибачте мені —
  • Ми ж чекаєм допомоги,
  • Щоб бичку зв’язати роги,
  • Прив’язать до осокори,
  • – Щоб не крав він помідори.
  • Бо інакше…
  • Гвалт!

ЯК ЦЕ ТАК?

(ПЛУТАНИНА)

  • Автор: – Як це так? Ну, як це так?!
  • Сіяв мак у полі шпак!
  • Шпаченята залюбки
  • Воду носять до ріки!
  • Горобцям маленька риба
  • Накришила трішки хліба!
  • Ті наїлися на славу —
  • Стали схожими на гаву!
  • А рибалка наш, бичок,
  • Сам спіймався на гачок!
  • З риболовлі без штанів
  • Повертається у хлів!
  • Пес руденький з’їв кита,
  • Вихвалявся:
  • Пес: – Смакота!
  • Автор: – Завалився на диван…
  • А живіт – як барабан!
  • Ну а кицька —
  • Наша Зося,
  • Загубилася у просі!
  • Нявкає і верещить:
  • Зося: – В просі я не хочу
  • Жить!
  • Автор: – Далі – більше!
  • Далі – гірше!
  • Далі – глибше!
  • Далі – ширше!
  • Випив заєць джерело
  • І сказав:
  • Заєць: – Так і було!
  • Автор: – Для зайчишиних потреб
  • Був завжди тут тільки степ!
  • Що це робиться у лісі?
  • Їздить вовк на «Міцубісі»,
  • Без доріг і без ознак!
  • Повертає абияк!
  • Раптом всіх перелякав:
  • Він зайчиху покохав!
  • Нерозумна та зайчиха
  • Хоче з ним побратись тихо!
  • А лисичка золота
  • Шиє комір із хвоста
  • На машинці: «Тра-та-та!».
  • Лисиця:– Гарний комір
  • Для пальта!
  • Автор: – Вже вовчиха —
  • Сива шуба —
  • Наламала гілок з дуба.
  • Починає бджіл ганяти:
  • Вовчиха: – Мед несіть мені
  • До хати!
  • Автор: – Далі – більше!
  • Далі – гірше!
  • Далі – глибше!
  • Далі – ширше!
  • Лев прибіг із зоопарку,
  • Бо відчув, що буде сварка!
  • Щоб прикрасити дорогу,
  • Взяв «на хвіст» і носорога!
  • І ці двоє, як на сміх,
  • Налякати хочуть всіх.
  • Стали разом на горі
  • І кричать всім:
  • Лев і носоріг: – Ми царі!
  • Автор: – Горобці ж цього
  • Не хочуть
  • І доводять їм охоче:
  • Горобці: – Їдьте в Африку,
  • Ось там
  • Місце є таким царям!
  • А у нас таких багато:
  • Вовк, кабан, ведмідь
  • Пихатий.
  • Автор: – А кабан на все дивився
  • І картоплею вдавився.
  • Стали лікаря шукати…
  • Лікар лис —
  • Ні кроку з хати!
  • Почепив кашне на шию,
  • Каже:
  • Лис: – Я і сам хворію!
  • Хай поквапиться
  • Ведмідь —
  • Горло медом
  • Намастить.
  • Автор: – А ведмідь пішов в село,
  • Бо цукерок не було!
  • Носоріг про лиса чув,
  • Так до нього і гайнув.
  • Тільки глянув лис за ріг —
  • Йде до нього носоріг!
  • Лис благає:
  • Лис: – Цур мене!
  • Автор: – Швидко зняв своє кашне
  • І не гаяв більше часу —
  • Проковтнув він кухлик квасу
  • І чкурнув, ах загуло!
  • Навпростець – і за село!
  • Від образи носоріг
  • Зачепився за поріг…
  • І набив на лобі гулю:
  • Носоріг: – Показали мені дулю!
  • Зараз буде вам не мало!
  • Де ви лиса заховали?!
  • Автор: – Проковтнувши жбан вина,
  • Він угледів кабана!
  • Носоріг: – Добре. З’їм тебе, ледащо,
  • Із картоплею, ще краще!
  • Автор: – Кабану ж це неохота!
  • Виплюнув картоплю з рота!
  • Кабан: – Все!
  • Автор: – Образився кабан,
  • Кабан: – Хай той лис лікує сам!
  • З носорогом я повинен
  • Розмовляти вже годину.
  • Лікар з нього – перший клас!
  • Проковтне одразу вас!
  • Жив спокійно усі дні…
  • І за що оце мені?!
  • Автор: – Геть кабан, аж загуло.
  • Навпростець – і за село!
  • Оце вже яку годину
  • Ось така йде плутанина.
  • Ген удвох – до кішки Зосі,
  • Що ховалася у просі.
  • Кішка Зося – за торбину…
  • Десь надибала стежину,
  • Втрьох прибігли до села,
  • Де сім’я шпаків жила.
  • Коло дуба посідали
  • І, відхекавшись, сказали:
  • Звірі: – Починалось все це так:
  • Шпак, цей дурень, сіяв мак!
  • Ми ж казали: «Як це так?!».
  • Ми ж йому казали: «Шпаче!
  • Повизбируй лиш добряче!
  • Зерен з ниви за годину
  • Набереш собі торбину!».
  • Автор: – З маком тільки клопіт буде…
  • Надійдуть у поле люди…
  • Люди скажуть:
  • Люди: – Як це так!
  • Не пшениця в полі, – мак!
  • Автор: – Та не слухав все це шпак:
  • Шпак: – Ну, то й що! І сіяв мак!!!
  • От задав усім роботи…
  • Охопили всіх турботи!
  • Автор: – І вже кожен на свій смак:
  • Звірі: – Що це буде?!! Як це так???

ГАРНЕНЬКА ХАТКА

Дійові особи: Жабка, Мишка, Зайчик, Лисичка, Вовчик, Ведмідь.

У полі стоїть хатка.

  • Автор: – Стоїть край поля хатка.
  • Зачинені дверцятка…
  • В скляні її віконця
  • Заглядає сонце.
  • Стіни білі, чепурненькі,
  • Хатка прибрана
  • Гарненько.
  • Шибки з візерунками,
  • Підвіконня – з
  • Подарунками.
  • Цукерки є і печиво,
  • І ще багато дечого.
  • Хатка в поле задивилась,
  • Від чекання вже втомилась.
  • Хатка: – Чи знайде мене хазяїн?
  • Чи мене він упізнає?

До хатки підходить Жабка

  • Автор: – Йшла у справі жабка,
  • Жабка-крекотушка.
  • Постукала в дверцята
  • І приклала вушко.
  • Тихо. Знову стукає в
  • Дверцята.
  • Жабка: – Це чия гарненька
  • Хатка?
  • Автор: – Там нікого.
  • Зайшла в хату
  • Й почала хазяйнувати.
  • Хоче все переробить…
  • А до хатки хтось біжить.
  • Мишка стукає
  • В дверцятка:

До хатинки підходить Мишка

  • Мишка: – Це чия гарненька
  • Хатка?
  • Чи господар в неї є?
  • Жабка: – Все моє!
  • І подвір’я, і хатина.
  • Завітайте у гостини.
  • А ти хто?
  • Мишка: – Я мишка-шкряботушка.
  • Жабка: – Я ж, бач,
  • Жабка-крекотушка.
  • В хаті пораюсь щомиті,
  • Жабки всі хазяйновиті.
  • То копаю щось в городі,
  • То гуляю при нагоді.
  • Як втомлюся, —
  • На хвилину
  • Ляжу в маки, відпочину.
  • Та плекаю, мрію я,
  • Щоб була отут сім’я.
  • Мишка: – Все. Сподобалось.
  • Пустіть і мене в хатинку жити.
  • Жабка: – Іди.

До хатки підходить Зайчик

  • Автор: Подружилися одразу,
  • Стали жити
  • В хаті разом.
  • І веселі, і завзяті
  • Хазяйнують вдвох
  • У хаті.
  • Коли сірий зайчик
  • Прибіга до хати,
  • Стукає в дверцята.
  • Зайчик: – Пробігав тут мимохідь,
  • Бачу – хата вже стоїть.
  • Господиня в хаті є?
  • Жабка: – Все моє!
  • І подвір’я, і хатина.
  • Завітайте у гостини.
  • Я – жабка-крекотушка.
  • Мишка: – А я – мишка-шкряботушка.
  • Жабка і Мишка: – А ти хто?
  • Зайчик: – Я Зайчик-побігайчик.
  • Ви пустіть мене до хати,
  • Моркву буду доглядати,
  • До вподоби зелень, квіти.
  • Хочу з вами разом жити.
  • Автор: Стали жити
  • Вони втрьох,
  • Стерегти хатинку, льох.

До хатки підходить Лисичка

  • Автор: Тільки ось
  • Біжить Лисичка,
  • Руда шубка, руде личко.
  • Лиска стукає в дверцятка:
  • Лисичка: – Це чия гарненька хатка?
  • Чи господар в хаті є?
  • Жабка: – Все моє!
  • І подвір’я, і хатина.
  • Завітайте у гостини.
  • Тут живуть лиш
  • Добрі звірі.
  • Є город в нас і подвір’я.
  • А ти хто?
  • Лисичка: – Я – Лисичка-сестричка.
  • Капелюх маю й спідничку.
  • Гарний хвостик і намисто.
  • Прибираю в хаті чисто.
  • Лиска сум завжди жене,
  • В хату ви пустіть мене…
  • Автор: Стало в хаті їх чотири
  • Тут руді були і сірі…

До хатки підходить Вовк

  • Автор: Раптом Вовчик-неборак
  • Вовк: – Ох, хатинка!
  • Й гарно як!
  • Автор: Вовчик стукає
Продолжить чтение