Читать онлайн Дивовижні пригоди звичайних речей бесплатно
Полохливий поїзд
Один поїзд вірив, що він черв'як.
Тому він боявся птахів. Як побачить птаха – одразу тікає й ховається в тунель. І сидить там, поки птах не полетить. Пасажирам це недуже подобалося: їм хотілося їхати, а не сидіти в тунелі до темряви.
Поїзд був великий і дуже сильний. І їздив швидко. Якби не ховався весь час у тунелі – став би чемпіоном з перевезення пасажирів. Його й повчали, й соромили, і дзеркало йому підсовували – він усе одно думав, що він черв'як. І з цим як боротися, ніхто не знав.
Поки один хлопчик не придумав. Він сказав: зробіть опудало, і нехай воно буде в поїзда замість машиніста.
Відтоді поїзд заспокоївся й більше не ховався від птахів. Бо птахи знають: з опудалом краще не жартувати.
Допитлива річка
Одна річка дуже хотіла потрапити в музей живопису. Подивитися на картини.
Але як річка може потрапити в музей? Якщо вона піде зі свого русла, то всі одразу це помітять…
Думала вона аж до самої зими. А взимку вкрилася кригою.
І от якось у неділю – крига виблискувала, мов дзеркало, над нею кружляли сніжинки – річка помалу, наче равлик з черепашки, вибралася з-під криги. Так обережно, що діти, які на ній ковзалися, нічого не помітили.
І річка пішла в місто. Усі, хто зустрічав її по дорозі, лякалися й ховалися.
У місті вона скоренько відшукала великий будинок з написом «Музей». І зазирнула у віконце, над яким було написано «Каса».
– Я хочу купити квиток, – сказала річка (а в неї було трохи дріб'язку – з тих грошей, що іноді кидали з моста туристи).
Касирка перелякалася й каже:
– Річкам квитки не продаємо.
– Але чому? – здивувалася річка. – Я хочу подивитися картини!
Касирка ще більше перелякалася й каже:
– Нічого не знаю. Йдіть до директора. І річка пішла до директора.
Директор побачив річку й теж перелякався, але знаку не подав.
– Я хочу подивитися картини! – сказала річка. – А мене не пускають!
Директор сказав чемно-пречемно:
– Шановна річко! Якщо ви зайдете в зал, то всі картини враз промокнуть. Фарби на них злиняють і відпадуть. Картини бояться води…
– Якщо в музей приходять люди з гострими каблуками – їм видають спеціальні капці, щоб вони не зіпсували підлоги, – сказала річка. – А якщо в музей прийшла річка? Невже ви не придумаєте нічого такого, щоб картини залишилися цілі? Невже я так і піду, не побачивши картин?
Директор замислився.
У нього в підвалі був цілий рулон поліетилену, з якого роблять непромокальні пакети.
Він покликав касирку, і вони вдвох обмотали річку поліетиленом.