Читать онлайн Противоборчi Сили бесплатно
Протидiючi
сили
Aldivan Teixeira Torres
Протидiючi сили
____________________________
Автор: Олдiван Тейшейра Торрес
© 2018-Aldivan Teixeira Torres
Всi права захищено.
Алдiван Тейшейра Торрес
Електронна пошта: [email protected]
Перекладач: Nadia Khrapovitskaya
______________________________________
Ця книга, включаючи всi ii частини, захищена авторським правом i не може бути вiдтворена без авторизацii, перепродажу або передачi.
Академiчнi квалiфiкацii: ступень з матиматики, зi спецiалiзацiею в тiй самiй областi.
Коротка Бiографiя: Алдiван Теiєксейра Торрес, народився в АРКОВЕРДЕ-РЕ, створив серії «Провидець», « Сини Свiту», проезiю та написав сценарii. Його лiтературна кар'єра розпочалася наприкінці 2011 року з публікаціi першої романтичної новели, "Протидiючi Сили: Тайна Печери". З якоїсь причини, він перестав писати; та тільки-но поновив свою кар’єру у другій половині 2013 року. З тієї миті на він не припиняє писати. Він сподівається, що зi своiм письмом, він, можливо, робить вклад до Пернамбуканської і Бразильської культури, заохочуючи до читання тих, хто ще не має такої звички. Його девiз: «За літературу, рівнiсть, братерство, правосуддя, гідність і честь людей, завжди».
«Присвячення»
"Перш за все,- Богові, творцю, для якого все живе; вчителям життя, які завжди мене скеровували; моїм родичам, хоча вони мене не заохочували; для всіх тих, хто ще не зміг об'єднати "протидiючi сили" у своєму житті ".
Сiнопсiс
"Протидiючi сили – це перша книга серії "Провидець", головнi герої якої є подвiйно-динамiчними: Провидець та його нерозлучний пригодницький партнер, Ренато. У цьому першому томi, втомлений від монотонності, Провидець пропонує здiйснити подорож на гору, яка повинна бути священною, з надією на здiйснення своїх мрій. Зiйшовши на гору, він зустрічає опiкуна, - яка сповнена стародавньої мудрості та обіцяє допомогати йому на його шляху. За її допомогою він виконує три завдання, які дають йому вiрчi грамоти, за допомогою яких він може увійти в Печеру Розпачу, - місце, де неможливе стає можливим ". Він вирішує увійти. За допомогою ловушок та сценаріїв, що розвиваються, він доходить до секретної кiмнати, де він перетворюється на потужного ясновидця, здатного вийти за межі простору і часу та усвідомити найглибші бажання серця. Залишаючи печеру, він знову зустрiчае опікуна, і разом iз хлопчиком Ренато вiдправляється у бiльш ускладнену подорож. Там він повинен подолати несправедливість, допомогти комусь знайти себе і об'єднати протидiючi сили, які були нестiйкими. Таким чином, починається перша велика пригода, яка обіцяє хвилювання, напруженість, романтику та драму. У вас є мрія? Тодi прочитайте та відкрийте основні елементи, необхідні для її досягнення. Приємного читання! "
«Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?» А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?» Але він відказав: «Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї». Від Матвія 13:24-30.
Резюме
Вступ
"Протидiючі сили" представляє собою альтернативу подолання великого дуалiзму, що існує в кожному з нас. Скільки разів в житті ми стикаємося з ситуаціями, коли обидві альтернативи мають сприятливі та несприятливі обставини, а акт вибору одного з них стає справжнім мучеництвом. Ми повинні навчитися відображати і обмірковувати те, яким буде правильний шлях, а також наслідки цього вибору. Врештi-решт, ми повинні зібрати "протидiючi сили" свого життя і зробити їх плідними. Таким чином, ми можемо досягти бажаного щастя.
Відносно аспекту книги, можна сказати, що це прийшло від крику, який я чув у печері відчаю. Цей крик був причиною усіх пригод, описаних у книзі. Місію виконано; i я сподіваюся, що досяг своєї кінцевої мети, тобто – здiйснивши мрiю лише однiєї людини. Це - те, що я пропоную навіть більше, зараз, відколи ми живемо у світі, сповненому насильства, жорстокості і несправедливості. «Протидiючi сили» більше ніколи не будуть такими, після своєї публікації, і я не можу дочекатись, коли розпочну нову пригоду разом iз читачами, з тими, хто також цього хоче.
Автор
Нова Ера
Після невдалої спроби видати книгу, я відчуваю, що моя сила поновлюється та посилюється. Врешті-решт, я вірю в свiй талант і я маю віру, в те, що я здiйсню своi мрії. Я дізнався, що все вiдбуваеться у свiй час і вважаю, що я достатньо зрілий, для того, щоб усвідомлювати своi цілі. Завжди пам’ятайте: Якщо ви чогось прагнете, - увесь Всесвiт буде сприяти тому, щоб ваше бажання збулося. Це - те, як я себе відчуваю: оновленим силою. Озираючись назад, я думаю про тi працi, що я читав дуже давно, якi, звичайно, збагатили мою культуру та знання. Книги проводять нас крiзь атмосфери та всесвiти, що є для нас невiдомi. Я відчуваю, що мені треба бути частиною цієї історії, великоi історіi, якою є література. Немає ніякого значення, якщо я залишаюся невiдомим або стану великим, всесвiтньо-вiдомим письменником. Найважливiшим є вклад, який кожен надає цьому великому всесвіту.
Я щасливий за це нове ставлення і я готов здiснити велику подорож. Ця подорож змінить мою долю, а також долі тих, хто зможе терпляче читати цю книгу. Давайте pазом поринему у пригоду.
Приготування
Я пакую свій чемодан зi своїми особистими речами, що є надзвичайно важливими: одяг, де-які хороші книги, моє нерозлучне розп'яття та Біблія; а також папiр, щоб писати. Я відчуваю, що отримаю велике натхнення від цієї подорожi. Хто знає, може, я стану автором незабутньої історії, яка стане історичною. Проте, перед тим, як я вирушити в дорогу, - треба з усiма попрощатися (особливо з мамою). Вона занадто пiклується про мене і не дозволить мені їхати без вагомих причин, або принаймні з обіцянкою, що я скоро повернуся.
Я відчуваю, що одного прекрасного дня, мені доведеться подати клiч свободи і полетiти як пташка, яка зробила сама собi крила ... і вона повинна зрозуміти те, що я належу не їй, а скоріше Всесвіту, який прийняв мене, не вимагаючи від мене нічого взамін. Для всесвіту я вирішив стати письменником, виконувати свою роль і розвивати свій талант. Коли я дiйду до кінця cвого життєвого шляху та чогось сам доб'юсь у своєму життi, - тодi я буду готовий вступити в обiтницю з творцем та познати новий план. Я впевнений, що також отримаю в ньому особливу роль.
Я беру свій чемодан, і з цим я почуваюся, як в менi виникає вiдчуття тоски. З’являються запитання та турбують мене: Якою буде ця подорож? Чи буде невідоме небезпечним? Які запобіжні заходи слід зробити? Те, що я знаю, може спровокувати мою кар'єру, і я готовий це зробити. Я стискаю свій чемодан (знову), і перед від'їздом я шукаю свою сім'ю, щоб попрощатися. Моя мама на кухні готує обід із сестрою. Я наближуюся та задаю важливе запитання.
- Бачите цю сумку? Це буде моїм єдиним супутником (крім вас, читачів) у подорожi, яку я готов здiйснити. Я шукаю мудрості, знання та задоволення від своєї професії. Я сподіваюсь, що ви розумієте і схвалюєте прийняте мною рішення. Пiдiйдiть; обіймить мене та побажайте менI найкращого.
- Сину мiй, забудь про свої цілі, бо вони неможливі для таких бідних людей, як ми. Я тисячу разів казала: ти не станеш кумиром чи кимось накшталд цього. «Зрозумій: ти не народився для того, щоб бути великою людиною», - сказала Джулієта, моя Мати.
-Послухай нашу маму. Вона знає, про що вона говорить, і це абсолютно правильно. Твоя мрія неможлива, тому що в тебе немає таланту. Прийми те, що твоя місія просто бути простим вчителем математики. Ти не підеш далі, ніж це, - проговорила Далва, моя сестра.
-Тому, немае обмiймiв? Чому ви не вірите, що я можу бути успішним? Я гарантую вам: Навіть якщо мені треба сплатити для того, щоб здійснити свою мрію, - я стану успішним, бо велика людина - це та людина, хто вірить в себе. Я здiйсню цю подорож, і я відкрию все, що потрібно розкрити. Я буду щасливим, бо щастя полягає в тому, що Бог стежить за всім навколо нас, щоб ми стали переможцями.
Сказавши це, я прямую до дверей з упевненістю, що я буду переможцем у цій подорожi: подорож, яка приведе мене до невідомих напрямків.
Священа гора
Давним-давно я почув про надзвичайно непривітну гору в районі Пескейри. Це частина гірського хребта Ороруба (назва мiсцини), де мешкають корінні жителі Ксукуру (Xukuru). Кажуть, що вона стала святою після смерті загадкового цiлителя в одному iз племен Ксукуру (Xukuru). Вона здатна зробити будь-яке побажання реальністю, якщо цілі є чистими та щирими. Це відправна точка моєї подорожі, метою якої є зробити неможливе можливим. Чи вірите ви, читачi? Тодi, залишайтеся зі мною, звертаючи особливу увагу на мою розповідь.
Їдучi трасою BR-232 до містечка Пескейра, приблизно за п'ятнадцять верст від центру, розташоване Mімозо, яке є одним iз його районів. Сучасний, нещодавно збудований міст, дає доступ до місця, яке знаходиться між горами Мімосо та Ороруба, якi омиваются річкою Мімосо, що тече в глибину долини. Священна гора знаходиться саме в цьому місці, і саме туди я їду.
Священна гора розташована поряд з цим районом, і за короткий час я стою біля її підніжжя. Мій розум зацiкавився далеким часом уявляючи невідомі ситуації та явища. Що чекає мене під час сходження на цю гору? Це, безумовно, буде відродження та стимулювання досвіду. Гора не висока (2300 футів = 70,104 м) і з кожним кроком я почуваю себе більш впевненою, але в очікуваннi чогось. На думку приходять спогади про тяжкi переживання, якими я жив на протязi двадцяти шести років. У цей короткий період було багато фантастичних явищ, що змусило мене повірити в те, що я був особливим. Поступово я можу поділитися цими спогадами з вами, читачами, не соромлячись. Однак, ще не час.
Я буду продовжувати шлях вгору в пошуках всіх своїх бажань. Це те, на що я сподіваюся, і вперше я втомився. Я проїхав половину маршруту. Я не відчуваю фізичного виснаження, але в основному душевно, через дивні голоси, що вимагають від мене повернутися. Вони трiшки наполягають. Однак я легко не здаюся. Я хочу досягти вершини гори, чого б це менi не стоїло. Гора дихає на мене запахом змін, що виливається для тих, хто вірить у її святість. Коли я туди дістаюсь, я думаю, що точно знаю, що потрібно зробити для того, щоб досягти шляху, який веде мене в цю подорож, на яку я так довго чекав. Я тримаюся своєї віри і своїх цілей, бо я маю Бога, який є Богом неможливого. Давайте продовжимо шлях.
Я вже пройшов три чверті шляху, але все-таки мене переслiдують голоси. Хто я? Куди я йду? Чому я відчуваю, що моє життя різко зміниться після досвіду на горі? Окрім голосiв, мені здається, що я на дорозі один. Чи можуть інші письменники відчути те ж саме, коли йдуть священними шляхами? Я думаю, що мій містицизм буде вiдрiзнятися вiд будь-якого іншого. Я повинен продовжувати, треба перемагати і протистояти всім перешкодам. Терни, що завдають шкоди моєму тілу, надзвичайно небезпечні для людей. Якщо я переживу цей підйом, я вже вважаю себе переможцем.
Крок за кроком, я ближче до вершини. Я вже за кілька метрів від неї. Піт, що ллється з мого тіла, здається, добре змiшався зi священними ароматами гори. Я ненадовго зупиняюсь. Чи будуть стурбованi мої близькi? Насправдi, зараз це не має нiякого значення. Зараз я повинен думати про себе, щоб дістатися до вершини гори. Вiд цього залежить моє майбутнє. Ще кілька кроків, і я дiстався вершини. Дує холодний вітер, терзаючi голоси плутають мої міркування, і я почуваю себе не добре. Голоси кричать:
Кричать птахи, а промені сонця пестять все моє обличчя. Де я? Я відчуваю себе так, ніби я напився напередодні. Я намагаюся встати, але менi заважає рука. Бiля себе я бачу жінку середнього віку, з червоним волоссям і засмаглою шкірою.
Ви хто? Що зі мною сталося? Все моє тіло болить. Мій розум відчуває себе заплутаним і невизначеним. Чи перебування на вершині гори є причиною всього цього? Думаю, що я повинен був залишитися вдома. Мої мрії спонукали мене до цього моменту. Я повільно піднімався на гору, сповнений надії на краще майбутнє та упевнений у напрямку шляху, що веде до особистого зростання. Проте, я практично не можу рухатися. Пояснить це менi, прошу вас.
- Я - хранитель гори. Я - дух Землі, який дує туди i сюди. Мене відправили сюди, бо ти пройшов випробування. Ти хочеш, щоб твої мрії здійснилися? Я допоможу тобі зробити це, дитина Божа! Ти зiткнешся ще багатьма випробуваннями. Я підготую тебе. Не бійся. Твій Бог з тобою Відпочинь трохи. Я повернусь з їжею і водою, щоб задовольнити твої потреби. Тим часом розслабся і медитуй, як завжди.
Сказавши це, дама зникла з мого бачення. Це тривожне зображення залишило мене більш стурбованим та повним сумнівів. Які випробування мені доведеться пройти? Якi кроки треба зробити, щоб подолати тi випробування? Вершина гори була насправді дуже чудовим і спокійним місцем. З висоти можна побачити невелику агломерацію будинків у Мімосо. Це плато, наповнене крутими стежками, повними рослинності з усіх боків. Це священне місце, незаймане природою, чи справді вона виконає мої плани? Чи зробить це мене письменником, після мого від'їзду? Тільки час може відповісти на ці запитання. Оскільки жінки не будо де-який час, - я почав медитувати на вершині гори.
Я використав таку техніку: по-перше, я очищу свiй розум (вільний від будь-яких думок). Я починаю гармоніювати з навколишньою природою, у подумках з'єднуючись iз цим місцем. Пicля цього я починаю розуміти, що я є частиною природи і що ми повністю пов'язані між собою в великому ритуалі причастя. Моє мовчання - це тиша Матері-Природи; Мій плач - це і її крик; Поступово я починаю відчувати свої бажання і прагнення, і навпаки. Я відчуваю її стурбований крик про допомогу, про те, щоб врятували її життя від руйнування людьми: вирубка лісів, надлишкове видобування, полювання та риболовля, викиди забруднюючих газів в атмосферу та інші людські звірства. Точно вона слухає мене і підтримує мене у всіх моїх планах. Пiд час моєї медитації, ми повністю поєдналися. Вся ця гармонія і співучасть залишили мене абсолютно спокiйним і сконцентрованим на своїх бажаннях. Доки щось не змінилося: я відчув той же дотик, як тодi, коли я прокинувся. Я повільно відкрив очі і побачив, що я обличчям до обличчя зустрівся з тією ж самою жінкою, яка назвала себе хранителем священної гори.
- Я бачу, що ти розумієш таємницю медитації. Гора допомогла тобi вiдкрити трохи свого потенціалу. Ти зростатимеш багатьма способами. Я допоможу тобi у цьому. По-перше, я прошу тебе звернутися до природи, щоб знайти крокви, решітки, крiплення та цепи, щоб спорудити хатинку, а потім дрова, щоб розвети вогонь. Вже ж наближається нiч і ти повинен захиститися від лютих звірів. З завтрашнього дня я навчу тебе мудростi лісу, щоб ти змiг подолати справжнє випробування: Печера відчаю. Тільки чистий серцем виживає у вогні її дослiдження. Ти хочеш, щоб твої мрії здійснилися? Тодi плати за них. Всесвіт бiльше нікому нічого вільно не дає. Саме нам треба стати гідними. для досягнення успіху. Це урок, який ти повиннен вивчити, сину мій.
- Розумію. Я сподіваюсь, навчись усього, що потрібно, щоб подолати випробування печери. Я не представляю що це, але я впевнений. Якщо я подолаю гору, я також досягну успіху в печері. Коли я пiду, думаю, що буду готовий перемогати та мати успіх.
- Почекай, не будь таким впевненим. Ти не знаєте печери, про яку я говорю. Знай, що багато воїнів вже були випробувані її вогнем і були знищені. Печера нікого не жалiє, навіть мрійникiв. Май терпіння і навчись всього, чого я навчатиму тебе. Таким чином, ти станеш справжнім переможцем. Пам'ятай: самовпевненість допомагає, але тільки з певною кiлькiстю.
-Розумію. Дякую за всі ваші поради. Я обіцяю вам, що буду триматися них до кінця. Коли відчай від сумніву мене вщухає, я нагадаю собi про вашi слова, а також нагадаю собi, що мій Бог завжди мене рятує. Коли настане темна нiч, - я не буду боятися. Я подолаю печеру розпачу, печеру, з якої ніхто ніколи не виходив!
Жінка попрощалася, з миролюбною обіцянкою поверненутися наступного дня.
Хатинка
Почиється новий день. Пташки тьохкають і співають свої мелодії, вітер північно-східний, і його подих освіжає сонце, яке в цей час року встає жорстоко гарячим. Зараз грудень, і для мене цей місяць є одним з найкрасивіших місяців, оскільки вiн є початком шкільних канікул. Це заслужена перерва після довгого року, присвяченого вивченню в коледжi курсу математики; Момент, коли ви можете забути всі інтеграли, похідні та полярні координати.
Зараз мені потрібно турбуватися про всі випробування, які на мене кине життя. Мої мрії залежать від цього. Моя спина болить в результаті поганого сну вночі, тому що я лежав на протоптанй землі, яку я підготував як ліжко. Хатинка, яку я збудував з неймовірним зусиллям, і той вогонь, який я запалив, надавав мені певний рівень безпеки вночі. Проте я чув, як щось повзає та кроки поза нею. Куди мої мрії привели мене? Відповідь - на край світу, куди ще не прийшла цивілізація. Що б зробили ви, читачу? Чи ризикнули б ви також вiдправитися в подорож, щоб здiйснити свої найзаповiтнiшi мрії? Давайте продовжувати розповідь.
Поринувши у свої думки та запитання, я мало розумів, що бiля мене була дивна леді, яка обіцяла допомогати мені на моєму шляху.
- Тобi добре спалося?
-Якщо добре означає, що я ще цілий, -так.
-Перед тим, як щось почнется, я повинна попередити тебе, що земля, на яку ти ступаєш, є священною. Таким чином, не можна обманюватися зовнішнім виглядом або імпульсивністю. Сьогодні це твоє перше випробування. Я більше не принесу тобі їжі або води. Ти здобудеш їх сам. Слухайся свого серця у всіх ситуаціях. Ти повинен довести, що ти гідний.
- Є їжа і вода в цьому підліску, і я повинен її збирати? Послухайте, мадам, я звик робити покупки в супермаркеті. Бачите цю хатинку? Це коштувало мені поту і сльоз, і все-одно я не думаю, що вона є безпечною. Чому б вам не вiддати мені дар, який мені потрібен? Я вважаю, що зарекомендував себе гідним у той момент, коли я піднявся на цю круту гору.
- Шукай їжу і воду. Гора - це лише крок у процесі твого духовного вдосконалення. Ти все ще не готовий. Я повинна нагадати тобi, що я не передаю дари. Я не маю жодної влади це зробити. Я лише стріла, яка вказує шлях. Печера є та, хто виконує ваші бажання. Вона називається печера відчаю, яку прагнули також ті, чиї мрії з того часу стали неможливими.
- Я збираюся спробувати. Менi немає чого втрачати. Печера - це моя остання надія на успіх.
Сказавши це, я встаю і починаю перше випробування. Жінка зникла, як дим.
Перше випробування
На перший погляд я бачу, що передi мною переломний шлях. Я починаю спускатися вниз. Пiд рослиннiстю, що покриває мiсцину, повно шипiв, - краще було б йти стежкою. Камені, що я вiдкидаю ногами, здається, щось менi говорять. Чи може це бути те, що я на правильному шляху? Я думаю про все те, що я залишив у пошуках своєї мрії: дом, їжу, чистий одяг та свої книжки з математики. Чи все це дійсно цього варте? Я думаю, що дізнаюся про це пiзнiше. (Час покаже). Здається, що незнайома жінка сказала мені не все. Чим більше я пройшов, - тим менше я знайшов. Вершина, здається не настільки великою, теперь, коли я дiйшов. Світло ... я бачу світло попереду. Мені треба йти туди. Я опиняюся на просторiй галявинi, де сонячні промені чітко відбивають очертання гори. Стежка закінчується і переростає на два різні шляхи. Що робити? Я ходив годинами, і мої сили здається, вичерпано. Я сідаю, щоб трохи відпочити. Два шляхи i два вибори. Скільки разів в житті ми стикаємося з такими ситуаціями, накшталдт цiєї; Підприємець, який повинен зробити вибiр між виживанням компанії або звiненням де-яких працівників; Бідна мати з глибинних районів у північно-східній частині Бразилії, яка повинна вибирати, кого з її дітей нагодувати; Невірний чоловік, який повинен вибирати між своєю дружиною та коханкою; У будь-якому випадку в житті існує безліч різних ситуацій. Моє перевага в тому, що мій вибір вплине тільки на мене. Мені потрібно слідувати своїй інтуїції, як рекомендувала жінка.
Я пiдводжуся і вибираю стежку справа. На цьому шляху я роблю великі кроки, проходить небагато часу для того, щоб помiтити ще одну галявину. Цього разу я стикаюся з басейном води та кількома тваринами навколо нього. Вони прохолоджуються в чистих та прозорих водах. Як я повинен продовжувати свiй шлях? Нарешті я знайшов воду, але бiля неї повно тварин. Я звертаюсь до мого серця, і воно говорить мені, що кожен має право на воду. Я не міг просто їх вигнати і позбавити їх води. Природа дає велику кількість ресурсів для виживання людинi. Я є лише однією з ланок в нитi, яку вона плете. Я не перебiльшую, коли вважаю себе головним цiєї ланки. За допомогою рук я набираю воду і виливаю її в маленький горщик, який я приніс iз дому. Перша частина випробування виконана. Тепер я повинен знайти їжу.
Я продовжую йти стежкою, сподіваючись знайти щось, щоб поїсти. Мій шлунок гарчить, тому, що вже пообiдi. Я починаю дивитись по сторонах стежки. Можливо, їжа знаходиться в лісi. Як часто ми шукаємо найпростіший шлях, але не той, який веде до успіху? (Не кожен альпініст, який йде стежкою, першим досягне вершину гори). Найкоротшi шляхи швидко приведуть вас до мети. З цією думкою я покидаю стежку і незабаром, я знайшов бананове та кокосове дерева. Саме від них я отримаю свою їжу. Я повинен піднятися на них з тією ж силою і вірою, з якими я піднімався на гору. Я намагаюся залiзти один, два та третiй раз. Мені це вдалося. Зараз я повернуся до хатинки, тому що я пройшов перше випробування.
Друге випробування
Зайшовши до хатинки, я побачив хранителя гори, яка виглядала блискучiше, ніж будь-коли. Її очі ніколи не блукають, навiдмiну від моїх. Я вважаю, що я особливий для Бога. Я відчуваю його присутність у будь-який час. Він вiдновлює мене всіма способами. Коли я був безробітним, Він відкрив двері; коли я не мав ніяких можливостей для професійного росту, Він дав мені нові шляхи; коли був момент кризу, - Він звільнив мене від обману Сатани. Так чи інакше, той схвальований погляд від незнайомої жінки нагадав мені про ту людину, якою я був до недавнього часу. Моя поточна мета полягає в тому, щоб перемогти, незалежно від перешкод, які мені доведеться подолати.
-Так, ти подолав перше випробування. Я вітаю тебе. (Вигукнула жінка). Перше випробування - пiзнати свою розсудливicть та вміння приймати рішення та роздiляти їх. Двi стежини представляють собою "протидіючi сили", які керують світом (добро і зло). Людина вільно може обрати будь-який шлях. Якщо людина обере правильну стежину, - вона буде освітлена ангелами протягом всього свого життя. Це шлях, який ви обрали. Проте, це непростий шлях. Часто, у вас будуть виникати сумніви, і ви замислитеся: чи був цей шлях взагалi того вартий. Миряни завжди будуть робити вам боляче та користуватися вашою добротою. Більше того, довіра, яку ви маєте до інших, майже завжди буде приносити вам розчарування.
Коли ти засмучений, пам'ятай: твiй Бог сильний, і він ніколи тебе не залишить. Ніколи не дозволяй багатству чи хтивості розбещувати своє серце. Ти особливий, і через твою цінність Бог вважає тебе своїм сином. Вiн ніколи не вiдступає вiд цієї благодаті. Шлях ліворуч належить кожному, хто повстав проти Господнього заклику. Всі ми народжені з божественною місією. Проте де-які відхиляються від неї матеріалізмом, поганими нахилами та корумпуваннями серця. Ті, хто вибирає шлях лiворуч, - не мають приємного майбутнього, повчав нас Ісус.
Кожне дерево, що не дає добрих плодів, буде зрублене і кинуте у зовнішню темряву. Це доля поганих людей, тому що Господь справедливий. Того часу, коли ти виявив водяний отвір і тих жалюгідних тварин, - твоє серце проговорило голосніше. Слухайся його завжди, і ти підеш далеко. У цей момент в вас засяяв дар обмiну, і ваш духовний ріст був дивовижним. Розсудливiсть - це те, що допомогло тобі знайти їжу. Найпростіший спосіб не завжди є правильним. Я вважаю, що тепер ти готовий до другого випробування. Через три дні ти вийдеш з хатинки і шукатимеш iстину. Дій згідно зi cвоєю совістю. Якщо пройдеш це випробування, - тодi перейдеш до третього і останього випробування.
- Дякую за те, що ви супроводжуєте мене весь цей час. Я не знаю, що чекає мене в печері, і я не знаю, що станеться зі мною. Ваш внесок дуже важливий для мене. З того часу, як я піднявся на гору, я відчуваю, що моє життя змінилося. Я став більш спокійний і впевнений у тому, що хочу. Я пройду друге випробування.
-Дуже добре. Побачимося через три дні.
Сказавши це, дама знову зникла. Вона залишила мене в тишi ввечерi разом з цвiркунами, комарами та іншими комахами.
Привид гори
Ніч опускається на гори. Я запалюю вогонь, і його потрiскування заспокоює моє серце. Пройшло два дні, як я піднявся на гору, і це все ж таки здається таким незнайомим для мене. Мої думки блукають і зупиняються на моєму дитинстві: жарти, страхи, трагедії. Я добре пам'ятаю той день, коли я одягнувся як індієць: з луком, стрілою і томагавком. Зараз я знаходжуся на горі, яка стала священною, саме через смерть таємничої мiсцевої людини (шамана племені). Я повинен думати про щось інше, бо страх cковує мою душу. Заглушливi звуки лунають бiля моєї хатинки, і я не маю уявлення що або хто вони. Як хтось може подолати свій страх у такiй ситуацiї? Відповідьте мені, читаче, бо я не знаю. Гора досі мені невідома.
Шум наближається все ближче, і мені нікуди не втекти. Залишити хатинку, було б безглуздим, тому що мене можуть проглотити люти звірi. Мені доведеться зіткнутися з тим, щоб це не було. Шум припиняється i з'являється світло. Це все більше мене лякає. Насмiлившись, я вигукую:
-В ім'я Бога, хто там?
Голос, гуняво та тихенько, відповідає:
- Я хоробрий воїн, який знищив печеру розпачу. Відмовся від своєї мрії, або ти матимеш ту саму долю. Я був маленьким, мiсцевим жителем села, що належить племенi Ксукуру (Xukuru). Я прагнув бути головою свого племені і бути сильнiшим за лева. Тому я звернувся до священної гори, щоб досягти своїх цілей. Я пройшов три випробування, які змусила мене пройти хранитель гори. Однак, увійшовши в печеру, я був поглинений її вогнем, який розбив моє серце і мої цілі. Сьогодні мiй дух страждає і безнадійно застряг на цiй горi. Послухай мене або ти матимеш таку саму долю.
На хвилину, мій голос застряг в горлі, і я не міг відповісти духу мученника. Він залишив притулок, їжу, теплу сімейну обстановку. Менi залишилося два випробування в печерi, печера, яка могла б зробити неможливе можливим. Я так просто не вiдступлю вiд своєї мрії.
-Послухай мене, хоробрий воїне. Печера не виконує дрібних чудес. Якщо я тут, то це з поважної причини. Я не передбачаю матеріальних благ. Моя мрія виходить за рамки цього. Я хотів би розвиватися професійно і духовно. Словом, я хочу працювати над тим, що мені подобається, заробляти гроші відповідально і сприяти своїм талантом для покращення всесвіту. Я так просто не вiдступлю вiд своєї мрії.
Привид відповів:
- Ти знаєш печеру та її пастки? Ти є ніхто інший, як бідний молодий чоловiк, яка не знає про крайню небезпеку в межах того шляху, яким він йде. Хранитель - це шарлатан, який тебе обманює. Вона хоче згубити тебе.
Наполегливiсть примари мене дратувала. Чи, випадком, він знав мене? Бог, у своїй милості, не допустить мого провалу. Бог і Діви Марія завжди були бiля мене. Свідченням цього було різні появи Діви протягом усього мого життя. У " Баченнi медiуму " (книга, яку я ще не опублікував), описана сцена, де я сиджу на лавці на площі, птахи та вітер хвилюють мене, і я глибоко замислююcm про світ і життя вцiлому. Раптом з'явилася фігура жінки, яка, побачивши мене, запитала:
-Чи віриш ти в Бога, сину мій?
Я швидко відповів:
— Безумовно усім своїм єством.
Миттєво, вона поклала руку на мою голову і почала молитися: — нехай слава Божа охопить тебе світлом та надiлить тебе багатьмя дарами.
Кажучи це, вона пішла, і коли я зрозумів, що це, вона вже не поруч мене. Вона просто зникла.
Це було перше явлiння Діви в моєму житті. Знову ж таки, видаючи себе за жебрачку, вона підійшла до мене, питаючи дрiбних грошей. Вона сказала, що вона була фермером але ще не вмйшла на пенсiю. З легкicтю, я дав їй де-кiлька монет, що мав у кишені. Отримавши грошi, вона подякувала менi, і коли я це зрозумів, - вона зникла. Перебуваючи у той момнет на горi, я не мав нi найменшого сумніву, що Бог любить мене, і що Вiн зi мною. Таким чином, я відповів привиду з певнрю грубістю.
— Я не будуть слухати твоїх порад. Я знаю свої межi і свою віру. Iди геть! Йди знайди будинок або ще щось. Залиш мене у спокої!
Світло згасло і я почув шум крокiв, залишаючих мою занедбану хатинку. Я був вільним від привiда.
Година Ч
Минуло три дні з часу другого випробування. Це був ясний, сонячний i яскравий ранок п’ятницi.Сьогоднi вранцi, коли я дивився на горизонт, - до мене наблизилася незнайома жінка.
-Ти готовий? Шукай незвичайну подію в лісі і дій відповіднодо своїх принципiв. Це твоє друге завдання.
– Авжеж, протягом трьох днів я так довго чекав на цей момент. Я думаю, що готовий.
Поспішно, я йду стежинкою, яка веде мене прямо до лісу. Мої кроки слідують в майже музичній каденції. Що фактично було цим другим випробуванням? Тривога охопила мене і мої кроки прискорилися в пошуках невідомої цiлi. Прямо попереду виник осередок на шляху, що розходився і відокремлювався. Але коли я добрався туди, на мій подив, біфуркація зникла, і я побачив таку сцену: хлопчик, якого тягнув дорослий чоловiк, голосно плакав. Емоції захлиснули мене за такої несправедливості, і тому я вигукнув:
— Вiдпусти хлопчика! Він менший за тебе і не може захистити себе.
— Я вiдаущу! Я вiдношуся до ньйого таким чином, тому що він не хоче працювати.
— Ти монстр! Маленькі хлопчики не повинні працювати. Вони повинні вчитися і бути добре освіченими. Відпусти його!
— Що ти менi зробиш?
Я повністю проти насильства, але в цей момент моє серце просило мене вiдреагувати на цей шматок лайна. Дитина повинна бути звільнена.
Обережно, я вiдштовхнув хлопчика подалі від грубiяна і потім почав бити чоловiка. Ублюдок відреагував і завдав мене кілька ударів. Один з них влучив менi в соняшне сплiтiння. Світ закрутилося і сильний проникаючий вітер охопив мене: білi і сині хмари разом iз швидкими птахами вторглися в мою голову. У той момент здавалося, все моє тіло пливло по небу. Слабкий голос покликав мене здалеку. В другий момент це було так, нiби я йду крiзь двері: одна за одною, як перешкоди. Двері були добре замкнені, і треба зробити значну кількість зусиль для їх відкриття. Кожні двері приводили до зали або святилища, по черзі. У першому залі я побачив молодих людей, одягнених в білі одежi, що зібралися навколо столу, на якій, в центрі, була відкрита Біблія. Це були дiви, обранi до царювання в майбутньому світi. Сила виштовхнула мене з кімнати, і коли я відкрив другі двері, врешті-решт я потравив в перше святилмше. Біля вівтаря палали ароматичні палички з проханнями бідних Бразилії. Справа стояв священик i голосно молилився; раптом почав повторювати: Провидець! Провидець! Провидець! Поруч iз ним були дві жінки з білих сорочках. На них було написано: Можлива мрія. Все почало темнити, і коли я отримав модживiсть пiдвестися, мене було жорстко виволочено і з такою швидкiстю, що в мене виникло легке запаморочення. Я відкрив третi двері і цього разу побачив зiбрання людей: пастор, священик, буддист, мусульманин, спіритуаліст, єврей і представник африканських вірувань. Вони стояли колом, а в центрі палало вогнище і його полум'ям викладено ім'я, "Об’єднання народів і шляхи до Бога. " Врешті-решт, вони обнялися і покликав мене до групи. Вогонь перейшов з центру, остановився на моїй руці і написав слово "навчання " полум’я було чистим і не пекло. Група розiйшлася, вогонь погас і мене знову було виштовхано iз кiмнати де я відкрив четвертш двері. Друге святилище було зовсім порожнім, і я підійшов до вівтаря. Я став на коліна в пошані до Благословення Таїнства, взяв папір, що знаходився на підлозі, і я написав своє прохання. Я склав папір і поклав його до ніг зображення. Голос, який був далеко, поступово став яснішим і різким. Я залишив святиню, відкрив двері і, нарешті, прокинувся. Бiля мене була хранитель гори.
. -Так ти не спиш. Вітаю! Ти виграв друге випробування. Друге випробування полягало в тому, щоб дослідити твою здатність до себе та твої дії. Два шляхи, які представляють собою "Протидiючi сили", стали одним, і це означає, що ти повинен йти правильним шляхом, не забуваючи про знання, яке ти маєшь, коли зустрiнешся iз нечестивими. Твоє ставлення врятувало дитину, незважаючи на те, що він не потребував цього. Вся ця сцена була моєю власною душевною проекцією, щоб оцінити тебе. Ти прийняв правильний підхід. Більшість людей, коли стикаються зі сценами несправедливості, воліють не втручатися. Упущення є серйозним гріхом, і людина стає співучасником злочинця. Ти вiддав себе так, як Ісус Христос вiддав себе за нас. Це урок, який ти запам’ятаєшь на все життя.
- Дякую за твої привiтання. Я завжди буду за тих, хто був покинутий. Те, що мене бентежить, - це духовний досвід, через який я пройшов раніше. Що це означає? Чи могли б ви пояснити це мені, будь ласка?
-Ми всі здатні проникати в інші мири через думку. Це те, що називається астральною подорожжю. Є де-кілька експертiв у цьому питаннi. Те, що ти побачив, може бути пов'язане з твоїм майбутнім або майбутнiм іншої людини, ти ніколи не знаєш.
-Я розумію. Я піднявся на гору, виконав перші два завдання, і я мушу духовно зростати. Я думаю, що незабаром я буду буду готовий зіткнутися з печерою відчаю. Печера, яка робить чудеса та, де мрії стають глибшими.
-Тобi треба виконати треттє, і я скажу тобі, що це завтра. Чекай на інструкції.
- Так, Генерал. Я iз нетерпінням чекаю. Це Дитя Боже, як ви мене назвали, дуже голодна і приготує суп пізніше. Вас запрошено, мадам.
- Чудово. Я люблю суп. Я використаю це в своїх інтересах, щоб краще пізнати тебе.
Дивна леді пiшла і залишила мене на самоті з моїми думками. Я пiшов у ліс пошукати інгредієнти для супа.
Молода дівчина
Темрява окутала гору, коли суп був вже готовий. Холодний вітер ночі та пiски комах роблять навколишнє середовище все більш сільським. Дивна леді ще не прийшла до хатинки. Я сподіваюсь, що до того часу, коли вона прийде, все буде в порядок. Я пробу. суп: вiн дійсно добрий, хоча у мене не було всіх необхідних приправ. Я ненадовго виходжу з хатинки і дивлюся на небо: зірки - свідки моїх зусиль. Я піднявся на гору, знайшов свого хранителя, пройшов через два випробування (одне важче за інше), зустрів привида, і я все ще стою. "Бідні борються більше за свої мрії". Я дивлюся на розташування зірок та їх сяяння. Кожна має своє значення у великім всесвіті, в якому ми живемо. Люди також однаково важливi. Вони білі, чорні, багаті, бідні, релігії А, або релігії B, або будь-якокого iншого віруваня. Всі вони є дітьми одного батька. Я також хочу зайняти своє місце в цьому Всесвітi. Я мислю без обмежень. Я думаю, що мрія безцінна, але я готовий платити за те, щоб увійти в печеру розпачу. Я дивлюся в небеса ще раз, а потім повертаюся до хатинки. Я не здивувався, знайшовши там хранителя.
- Як довго Ви тут були? Я не розумів.
-Ти був такий зосереджений дивлячись у небеса, що я не хотіла преривати цей момент. До того ж, я відчуваю себе як вдома.
-Дуже добре. Сiдайте на цю імпровізовану лавку, яку я зробив. Я насиплю вам супу.
Ще гарячий суп, я насипав дивній леді в гарбуз, який я знайшов у лісі. Вночі, вiтер пестив моє обличчя і шепотів слова менi на вухо. Ким була та дивна леді, якiй я насипав суп? Цікаво, чи вона дійсно хоче знищити мене, як натякнув привид. Я мав багато сумнівів щодо неї, і це була прекрасна можливість все прояснити.
- Чи добрий суп? Я приготував його з великою заботою.
- Вiн смачний! Що ти використовував для його приготування?
- Його приготовано iз каменiв. Жартую! Я купив птаха у мисливця та використав де-які природні приправи з лісу. Але, змінимо тему, хто ви насправді?
- Це показує хорошу гостинність господаря, якщо вiн поговорить сам про себе. Пройшло чотири дні з того моменту, коли ти пiднявся сюди на вершину гори, та я навіть не впевнена, як тебе звати.
-Ну, добре. Але це довга історія. Готуйтеся. Мене звуть Альдіван Тейшейра Торрес, і я викладаю математику на рівні коледжу. Дві мої великі пристрасті - це література та математика. Я завжди любив книги, і з того часу, як я був дуже маленьким, я хотів написати власну книгу. Пiд час свого першого року навчання у середньої школи, я зібрав деякі витяги із книг Екклезіаста, цитати та прiтчi. Я був дуже щасливим, незважаючи на те, що тексти не були моїми. Я показав усім, з великою гордістю. Я закінчив середню школу, поступив на комп'ютернi курси та на де-який час, припинив навчання. Після цього я пробував технічний курс у місцевому коледжі. Однак, за знаком долi, я зрозумів, що це не моє. Я готувався до стажування у цій галузі. Однак, за день до теста, дивна сила постійно вимагала вiд відмовитись. Чим більше часу проходило, - тим більше тиску я відчував від цієї сили, поки не вирішив не проходити тестування. Тиск припинився, і моє серце також заспокоїлося. Я думаю, це була доля, що не пустила мене. Ми повинні поважати власні межі. Я виконав ряд тендерів, якi було схвалено, і в даний час виконую роль адміністративного асистента з освіти. Три роки тому я отримав ще один знак долі. У мене були де-які проблеми, і в мене був нервовий зрив. Я тоді почав писати, і за короткий час це допомогло мені одужати. Результатом стала книга "Бачення медiума", яку я ще не опублікував. Все це показало мені, що я вмів писати і маю гідну професію. От що я думаю: я хочу працювати над тим, що мені подобається, і я хочу бути щасливим, Чи це забагато, що може просити бiдна людина?
-Звичайно ні, Альдіване. У тебе є талант, а це рідкiсть в цьому світі. У потрібний час тобi це вдасться. Переможцями є ті, хто вірить у свої мрії.
-Я вірю. Ось чому я тут, у середині нічого, куди ще не дiйшли блага цивілізації. Я знайшов спосіб піднятися на гору, щоб пройти випробування. Все, що менi зараз залишилось, полягає в тому, щоб я ввійшов у печеру і здійснив свої мрії.
- Я тут, щоб допомогти тобі. Я була хранителем гори з тих пір, як вона стала святою. Моя місія полягає в тому, щоб допомогати всім мрійникам шукати печеру розпачу. Де-які прагнуть здобути матеріальні мрії, такі як гроші, влада, соціальне положення або інші егоїстичні мрії. Їм всiм не пощастило та їх було мало. Печера справедлива з виконанням бажань.
Де-який час, продовжувалася жвава розмова. Поступово я втрачав до неї інтерес, так як дивний голос визивав мене з хатинки. Кожного разу, коли цей голос звав мене, я був змушений вийти iз цікавості. Мені довелося йти. Я хотів би знати, що означав цей дивний голос у моїх думках. Лавгiдно, я попрощався з жінкою і вирушив у напрямку, зазначеному голосом. Що чекає на мене? Давайте продовжувати разом, читачу.
Ніч була холодною, і наполегливий голос залишився в моїх думках. Між нами був якийсь дивний зв'язок. Я вже пройшов де-кілька метрів за межами хатинки, але здавалося, що це милі від втоми, яку відчуває моє тіло. Інструкції, які я отримав духовно, керували мною у темряві. Мiшанина з втоми, страху перед невідомим і цікавістю, контролювала мене. Чиїм був цей дивний голос? Що вона хотіла від мене? Гора та її таємницi ... З того часу, як я пізнав гору, я навчився поважати її. Хранитель та її таємниці, проблеми, з якими мені довелося зіткнутися, зустріч з привiдом; все це стало особливим. Вона не була найвищою на північному сході чи навіть найбільш вражаючою, але вона була священною. Міфи про шамана та мої мрії привели мене до неї. Я хочу пройти всі випробування, зайти в печеру і попросити виконання мого бажання. Я стану зміненою людиною. Я більше не буду просто собою, але я буду людиною, яка подолала печеру та її вогонь. Я добре пам'ятаю слова хранителя, - не занадто сильно довiряти. Я пам'ятаю слова Ісуса, який сказав:
- Хто вірує в Мене, той матиме вічне життя.
Ризики, пов'язані з цим, не змусять мене відмовитися від моєї мрії. Саме з цією думкою я став більш вірним. Голос стає сильнішим і міцнішим. Думаю, що я наближаюся до місця свого призначення. Прямо перед собою я бачу хатинку. Голос закликає мене йти туди.
Хатинка та освітлююче її багаття знаходяться в просторому, рівному місці. Молода, висока, струнка дівчина з темним волоссям готує на вогні їжу.
-Так, ти приїхав. Я знала, що ти відповіси на мій заклик.
-Хто ти? Чого ти хочеш від мене?
- Я є ще одним мрійником, який хоче ввійти в печеру.
- Якими особливими здiбностями ви володiєте для того, щоб подумки спiлкуватися зі мною?
- Це телепатія, дурненький. Чи ти з цим не знайомий?
- Я чув про це. Чи не могла б ти навчити мене?
-Ти колись того навчися, але не вiд мене. Скажи мені, яка мрія привела тебе сюди?
- Перш за все, моє ім'я Алдіван. Я піднявся на гору, сподіваючись знайти свої протидіючі сили. Вони визначать мою долю. Коли хтось зможе керувати своїми протидіючими силами, вони зможуть робити чудеса. Це те, що мені потрібно для того, щоб здійснити свою мрію i працювати в області, яка мені подобається, і язмогу виконати бажання багатьох людей. Я хочу піти в печеру не тільки заради себе, але й для цілого всесвіту, який дав мені ці дари. Я отримаю своє місце у всесвіті, і я стану щасливим.
- Моє ім'я Надія. Я жителька набережної Пернамбука. У своєму краї я почула розмову про цю чудесну гору та її печеру.
У той момент, мені було цікаво здiйснити подорож сюди, хоча я думала, що все це просто легенда. Я зібрала свої речі, поїхала, прибув до Мімосо і піднялася на гору. Я зiрвала джекпот. Тепер, коли я тут, я піду в печеру і здiйсню своє бажання. Я буду великою богинею, надiленою силою та багатством. Всi будуть служити мені. Твоя мрія просто дурна. Чого просити трохи, якщо ми можемо мати увесь світ?
- Ти помиляєшся. Печера не виконує дрібних чудес. Ти зазнаєш поразку. Хранитель не дозволить тобi ввійти. Щоб увійти в печеру, ти повинен пройти три випробування. Я вже пройшла два випробування. Скільки пройшов ти?
-Якi дурнi випробування і хранителi. Печера поважає лише найсильніших і найпевніших у собi. Я здiйсню свої бажання завтра, і ніхто не зупинить мене, ти чуєш?
-Тобї краще знати. Коли ти про це пошкодуєш, буде занадто пізно. Вважаю, менi все пора йти. Мені потрібно відпочити, тому що вже пізно. Стосовно тебе, то я не можу побажати вам удачі в печері, бо ти хочеш бути більшою, ніж сам Бог. Коли люди досягають цього, - вони знищують себе.
- Несинитниця, всi твої слова. Ніщо не змусить мене змiнити рiшення.
Побачивши, що вона була беззастережна, я здався, жалкуючи її. Як іноді люди можуть стати настільки дрібними? Людина є гідною лише тоді, коли бореться за праведні та егалітарні ідеали. Iдучи стежкою, я згадав той час, коли я був ображений, незалежно від того, чи хтось зробив щось погане, або навіть зневажаючи iнших. Це робить мене нещасним. Крім того, моя сім'я абсолютно проти моєї мрії і не вірить у мене. Боляче. Одного дня вони побачать причину і побачать те, що мрії можуть здiйснюватися. Одного дня, після того, як все буде сказано і зроблено, я спiватиму свою перемогу, і буду славити Творця. Він дав мені все і просив тільки, щоб я поділився своїми дарами, тому що, як каже Біблія, не запалюйте свiтильник і не ставте його під стiл. Але поставте його на свiчник, щоб вiн свiтив всiм в домi. Стежка обриривається, і я відразу ж бачу хатинку, яка коштувала менi багато поту, щоб її побудувати. Треба іти спати, тому що завтра - інший день, і у мене є плани для себе і для всесвіту. Доброї ночі, читачі. До наступного розділу ...
Тремор
Починається новий день. Свiтає, ранковий вітер пестить моє волосся, птахи та комахи святкують, і рослинність, здається, перероджується. Це відбувається щодня. Я протираю очі, вмиваюся, чищу зуби і приймаю ванну. Це моя рутина перед сніданком. Ліс не надає ні переваг, ні варіантів. Я не звик до цього. Мама розбалувала мене: вона приносила менi каву. Я снідаю у тиші, але щось бентежить мене. Яким буде третє і остаточнє випробування? Що станеться зі мною в печері? Є так багато запитань без відповідей, це пантиличить мене. Ранок продовжується, і разом з ним у мене продовжуються серцебиття, страхи і озноб. Хто я зараз? Звичайно, не такий самий. Я піднявся на священну гору, шукаючи долю, якої я навіть не знав. Я знайшов хранителя і відкрив нові цінності, і світ, більший, ніж я собі уявляв його раніше. Я пройшов два випробування, і тепер зосталося третє. Лякаюче треттє випробування, яке було далеким і невідомим. Листя навколо хатинки трохи рухається. Я навчився розуміти природу та її сигнали. Хтось наближається.
-Привiт! Ти там?
Я пilстрибнув, змінив напрямок свого погляду і побачив таємничу фігуру хранителя. Вона виглядає щасливішою і навіть квiтучою, незважаючи на її очевидний вік.
- Я тут, як бачите. Які новини ви принесли мені?
- Як тобi вiдомо, сьогодні я прийшла, щоб оголосити про треттє і останнє припробування. Воно відбудеться на сьомий день твого перебування тут, на горі, тому що це максимальний час для того, щоб смертний залишався тут. Це просто і складається з наступного: вбий першого чоловіка чи звіра, якого зустрінеш при виході з хатинки того самого дня. В іншому випадку, в тебе не буде права увiйти в печеру, яка надає найглибші бажання. Що скажеш? Чи це не так вже i легко?
-Як так? Вбити? Чи я схожий на вбивцю?
- Це єдиний спосіб ввійти в печеру. Підготуй себе, бо там всього два дні і ...
Землетрус з величиною 3,7 на шкалі Ріхтера трусить всю вершину гори. Тремор лишає менi запаморочення, і думаю, що зараз я втрачу свiдомiсть. Все більше і більше думок приходить на ум. Я відчуваю, як моя сила ослаблюється і нiби наручники, якi міцно стискають мої руки і ноги. У мить я бачу себе рабом, працюючим в полях, де панують господарi. Я бачу кайдани, кров і чую плач своїх супутників. Я бачу багатство, гордість і зраду полковників. Я також бачу крик свободи та справедливості для пригноблених. О, який світ несправедливий! Коли де-які отриають все, - інші залишаються гнити, забуті. Наручники зламано. Я частково вільний. Мені все ще зневажають, ненавидять і ображають. Я все ще бачу зло тих білих людей, які називають мене "ніггером". Я все ще відчуваю себе нижчим. Знову чую крики галасу, але тепер голос ясний, різкий і знайомий. Тремор зникає, і я поступово повертаюсь до свідомостi. Хтось піднімає мене. Ще трохи очмнiло, вигукую:
-Що сталося?
Хранитель, у сльозах, не може знайти відповіді.
- Сину мій, печера тiльки-но зруйнувала іншу душу. Будь ласка, пройди треттє випробування та переможи це прокляття. Всесвіт змовився за твою перемогу.
- Я не знаю як перемогти. Тільки світло Творця може висвітлити мої думки та мої дії. Я ручаюся: я не збираюся так легко вiдступати вiд своєї мрії.
- Я вiрю в тебе і в освіту, яку ти отримав. Удачи, Дитя Боже! До зустрічі!
Сказавши це, дивна леді відійшла і розчинялася в клубi диму. Тепер я був один, і треба було готуватися до останнього випробування.
День перед останнiм випробуванням
Минуло шість днів як я пiднявся на гору. Весь цей час випробування і досвід змiцнили мене ще більше. Я можу з легкiстю зрозуміти природу, себе та інших. Природа повнiстю преобразилася і протистоїть вимогам людей. Ми вирубаємо ліси, забруднюємо воду та викидаємо гази в атмосферу. Що ми з цього маємо? Що дійсно важливо для нас, грошi або власне виживання? Наслідки є наступними: глобальне потепління, зменшення флори та фауни, стихійнi лиха. Хіба людина не бачить, що це все її провина? Є ще час. Є час на все життя. Внесить свою частину: Збережіть воду та енергію, переробляйте відходи, не забруднюйте навколишнє середовище. Вимагайте, щоб ваш уряд пішов на вирiшення екологічних проблем. Це найменше, що ми можемо зробити для себе і для світу. Повертаючись до моєї пригоди, коли я піднявся на гору, я краще зрозумів свої бажання та межі. Я зрозумів, що мрії стають можливими лише тоді, коли вони є шляхетними і праведними. Печера є справедливою, і якщо я пройду треттє випробування, це зроблять мою мрію реалістичною. Коли я проходив перше і друге випробування, я почав краще розуміти бажання інших. Більшість людей мріють мати багатство, соціальний статус та високий рівень влади. Вони більше не бачать, що найкраще в житті: професійний успіх, любов та щастя. Те, що робить людину дійсно особливими, це його якості, що сяять через його дiла. Влада, багатство та соціальна орієнтація нiкого не роблять щасливим. Це те, що я шукаю на священній горі: щастя і загальна влада "протидiючих сил". Мені потрібно вийти нне на довго. Крок за кроком, мої ноги ведуть мене за межами хатинки, яку я побудував. Я сподіваюся на знак долі.
Сонце пече, вітер посилюється, і жоден знак не з’являється. Як я пройду треттє випробування? Як я буду жити з провалом, якщо я не зможу здійснити свою мрію? Я намагаюся вигнати негативні думки зi свого розуму, але страх сильніший. Ким я був перед сходженням на гору? Молода людина, абсолютно незахищена, яка боїться стикатися зі світом і його людьми. Молодий чоловік, який одного дня брав участь у суді за свої права, яких йому не давали. Майбутнє показало мені, що це було найкращим. Іноді ми перемагаємо, програючи. Мене цього навчило життя. Де-які птахи тьохкають навколо мене. Вони, здається, розуміють мою стурбованість. Завтра буде новий день, - сьомий день мого перебування на вершині гори. Моя доля знаходиться під загрозою цього третього випробування. Моліться читачi, щоб я пройшов це випробування.
Третє випробування
Настає новий день. Температура приємна, а небо синє у всій його безмежності. Лiнувато, я встаю, потираючи свої сонні очі. Великий день настав, і я до нього готовий. Перш за все, мені треба приготувати сніданок. З інгредієнтами, які мені вдалося знайти днем ранiше, його не буде небагато. Я підготував пательню і починаю розбивати апетитні курячі яйця. Жовток бризкає і майже потрапляє менi в око. Скільки разів у життi, інші намагаються завантажити нас своїми турботами. Я їм свій сніданок, трохи відпочиваю і пiготавлюю свою стратегію. Третє випробування, здається, є чимось не легким. Вбивство для мене немислиме. Добре, навіть так, мені доведеться протистояти цьому. З таким намiром я починаю ходити і незабаром я виходжу з хатинки. Третє випробування починається тут, і я готуюсь до цього. Я обираю першу стежинку, і починаю йти. Дерева по обом сторонам стежини широкі з глибоким корінням. Що я насправді шукаю? Успіх, перемога та досягнення. Однак я не буду робити нічого, що суперечить моїм принципам. Моя репутація важливiше за славу, успіх та владу. Третє випробування турбує мене. Вбивство для мене - це злочин, навіть якщо це лише тварина. З іншого боку, я хочу ввійти в печеру і подати своє прохання. Це є дві "протидiючi сили" або "протилежні шляхи".
Я залишаюсь на стежці і молюся, щоб я нічого не знайшов. Хто знає, може бути, третє випробування буде скасовано. Я не думаю, що хранитель буде такою щедрою. Усі повиннi дотримуватися правил. Я трохи зупиняюся і не можу повірити в те, що бачу: оцелот та троє його дитинчат, бавляться навколо мене. Це воно. Я не вб'ю матері трьох дитинчат. Серце не дозволить менi цього зробити. До побачення успіх, до побачення печера відчаю. Досить мрiй. Я не пройшов третє випробування, і я йду. Я повернусь до до дому i до своїх близьких. Поспішно, я повертаюсь до хатинки, щоб упакувати валiзи. Я не виконую третє випробування.
Хатинка зруйнована. Що це все означає? Чиясь рука злегка торкається мого плеча. Я озирнувся назад, і я побачив хранителя.
- Мої вітання, дорогий! Ти пройшов випробування і тепер маєш право увiйти в печеру розпачу. Ти перемiг!
Сильні обійми, якими вона обiйняла мене i щезла, - заплутали мене ще бiльше. Що сказала ця жінка? Моя мрія та печера можуть бути пiзнанi, врештi-решт? Я не повірив.
-Що ви маєте на увазі? Я не пройшов треттє випробування. Подивіться на мої руки: вони чисті. Я не заплямую своє ім'я кров'ю.
- Невже ти не знаєш? Ти думаєш, що дитя Боже буде здатне до такого звірства, це те, про що я питала? Я не сумніваюся, що ти достатньо гідний для того, щоб реалізувати свої мрії, хоча це може зайняти де-який час для того, щоб вони стали реальністю. Третє випробуванняретельно перевiрило тебе і ти продемонстрував безумовну любов до Божих істот. Це найважливіше для людини. Ще одне: тiльки чистий серцем може увiйти в печеру. Тримай своє серце і свої думки чистими, щоб подолати це.
-Дякую, Боже! Спасибі тобi життя, за цей шанс. Я обіцяю не розчарувати вас.
Емоції захопили мене так, як ніколи, поки я не піднявся на гору. Чи була печера справді здатна робити чудеса? Я збираюсь про це дізнатись.
Печера відчаю
Після проходження третього випробування завдання, я був готовий увійти в страшну печеру відчаю, печеру, яка виконує неможливі мрії. Я був ще одним мрійником, який збирався спробувати свого щастя. З тих пір, як я піднявся на гору, я вже не був таким, яким я був ранiше. Тепер я був впевнений у собі і у чудовому всесвіті, який мене тримав. Попередні обійми, які мені подарувала дивна жінка, також зробили мене більш спокійними. Тепер вона була зi мною, підтримуючи мене всіма способами. Це була підтримка, яку я ніколи не отримував від своїх близьких. Мій нерозiбраний чемодан знаходиться під рукою. Настав час прощатися з цією горою та її тайнами. Випробування, хранитель, привид, молода дівчина та сама гора, яка, здавалося, була живою, всі вони допомогли мені зрости. Я був готовий піти і зустрiтися iз страшною печерою. Хранитель була поруч і супроводжуватиме мене в цій мандріві до входу в печеру. Ми йдемо, тому що сонце вже спускається до горизонта. Наші плани в повній гармонії. Рослинність навколо стежки, якою ми подорожуємо, і шум тварин, робить навколишнє середовище дуже сільським. Мовчання хранителя протягом усього шляху, напевно, передбачає небезпеку, що перебуває в печері. Ми трохи призупиняємося. Здається, голоси гори хочуть щось сказати мені. Я користуюся цією можливістю, щоб порушити тишу.
-Можна де-що запитати? Що це за голоси, що так мучать мене?
- Ви чуєте голоси. Цікаво. Священна гора має магічну здатність об'єднати всі мріючі серця. Ви можете відчувати ці магічні вібрації та інтерпретувати їх. Проте, не звертайте на них багато уваги, оскільки вони можуть привести вас до невдач. Спробуйте сконцентруватися на власних думках, і їх активнiсть буде меншою. Будь обережний. Печера здатна виявити твої слабкі сторони та використовувати їх проти тебе.
- Я обіцяю піклуватися про себе. Я не знаю, що чекає мене в печері, але я вірю в те, що свiтлi духи мені допоможуть. Моя доля ставиться на карту і в де-якій мірі також і решта світу.
- Гаразд, ми досить вiдпочивали. Давайте продовжувати шлях, тому що вже недовго до заходу сонця. Печера повинна бути приблизно за чверть милі звідси.
Тремтiння в ногах відновлюється. Чверть милі відокремлює мою мрію від її реалізації. Ми знаходимося на західній стороні вершини гори, де вітри все сильніше. Гора та її таємниці ... Думаю, що я ніколи цього не зрозумію. Що спонукало мене піднятися на неї? Обіцянка неможливого стає можливим, а також мій авантюризм і скаутські інстинкти. Насправді, що було можливим, і повсякденна рутина мене вбивала. Тепер я почувався живим і готовим подолати проблеми. Наближаюся до печери. Я вже бачу її вхід. Це здається показним, але мене це не бентежить. Кілька думок охопили мiй розум. Мені потрібно контролювати нерви. Вони колись можуть мене зрадити. Хранитель показує менi знаками зупинитись. Я зупиняюсь.
- Це найближче, як я можу пiдiйти до печери. Слухай уважно, що я хочу сказати, тому що я не буду повторювати це: перш ніж ввiйти, помолись Отче наш вашому ангела-хранителю. Це захистить вас від небезпек. Коли ти входиш, поводься обережно, щоб не потрапити у пастки. Після того, як ти пройдеш по основній стежцi в печерi, певний час, - у тебе буде три варiанти на вибiр: щастя, невдача та страх. Обери щастя. Якщо ти обереш провал, то залишися бідним безумцем та мрійником. Якщо ти обереш страх, то повністю втратиш себе. Щастя дає доступ ще двом сценарії, які мені невідомі. Пам'ятай: тільки чистий серцем може витримати печеру. Будь мудрий і здiйсни свою мрію.
-Я розумію. Момент, якого я чекав з тих пір, як піднявся на гору, настав. Спасиб вам, хранителю, за все ваше терпіння та те, що дбали про мене. Я ніколи не забуду вас чи моменти, що ми провели разом.
Бiль охопила моє серце, тому що я прощався з нею. Зараз були тiльки я і печера, дуель, який змінить історію світу, а також мою власну. Я дивлюся прямо на неї і виймаю ліхтарик з валiзи валізи, щоб овсвiтити шлях. Я готовий ввійти. Мої ноги здаються змерзлими перед цим гігантом. Мені потрібно зібрати сили, щоб продовжити шлях. Я бразилiєць, і я ніколи в життi не здаюсь. Я роблю свої перші кроки, і я маю легке відчуття, що хтось супроводжує мене. Я думаю, що я дуже особливий для Бога. Він вiдноситьсся до мене, якби я був його сином. Я прискорюю кроки і, нарешті, я входжу в печеру. Спочатку мене зачаровало, але я повинен бути обережним через пастки. Вологість повітря висока і дуже холодна. Сталактити і сталагміти практично скрізь навколо мене. Я пройшов приблизно п’ятдесят ярдів, і озноб починає охоплювати все моє тілу. Все, що я пройшов перед тим, як піднятися на гору, починає приходити менi на розум: приниження, несправедливість та заздрість інших. Здається, що кожен з моїх ворогів знаходиться в цій печері, чекаючи найкращого часу, щоб напасти на мене. Швидким стрибком, я подолав першу пастку. Вогонь печери майже пожер мене. Надiї не так пощастило. Прилипнувши до сталактита що звисає зi стелі, який чудово витримав мою вагу, мені вдалося вижити. Мені потрібно спуститися і продовжити свою подорож до невідомого. Я прискорюю кроки, але з обережністю. Більшість людей поспішають, поспішаючи перемагати, або добитися цілей. Фантастична спритність тільки що врятувала мене від другої пастки. Велика кiлькiсть списiв полетiли в мене. Один з них пройшов дуже близько до мого обличчя, вiн майже поцарапав моє обличчя. Печера хоче мене знищити. Вiдтепер, я повинен бути більш обережним. З того моменту, коли я увiйшов до печери, пройшла приблизно година, і досі я не дійшов до того місця, про яке говорила хранитель. Я повинен бути десь близько. Я продовжую йти, прискорюю кроки, і моє серце дає попереджувальний знак. Іноді ми не звертаємо уваги на знаки, які надає наш організм. Це трапляється тодi, коли спiткає невдача та розчарування. На щастя, це мене нестосується. Я чую дуже гучний шум, що йде в моєму напрямку. Я починаю бігти. Через де-кілька хвилин я усвідомлюю, що мене переслідує величезний камінь, що падає з великою швидкістю. Де-який час я біжуі раптом ярозумiю, що можу рiзким рухом сховатись вiд каменя, в нишi печери. Коли каміньминає мене, передня частина печери закрита, а потім прямо попереду з’являються три двері. Вони представляють щастя, невдачу та страх. Якщо я виберу невдачу, я ніколи не стану ніким іншим, анiж бідний безумець, який колись мріяв стати письменником. Люди почнуть мене жалiти. Якщо я виберу страх, я ніколи не зросту і не стану всесвiтньовідомим. Я міг би потрапити на самiсiньке дно і втратити себе назавжди. Якщо я виберу щастя, я продовжу здiйснювати свою мрію, і перейду до iншого плану.
Передо мною стоять три дверi на вибiр: одна праворуч, друга ліворуч і одна посередині. Кожна з них представляє собою один із варіантів: Щастя, невдачі або страх. Я повинен зробити правильний вибір. Я з часом навчився долати свої страхи: Страх перед темним, страх перед самим собою і страх перед невідомим. Також я не боюся успіху чи майбутнього. Страх, напевно, представляє собою двері праворуч. Невдача є результатом поганого планування. У мене були невдачi де-кілька разів, але це не змусило мене відмовитися від своїх цілей. Невдача повинна служити уроком для подальшої перемоги. Невдача, напевно, представляє собою двері ліворуч. Нарешті, середні двері повинні відображати щастя, тому що праведні не повертають праворуч або ліворуч. Праведність завжди щаслива. Я збираю свою силу, і я обираю двері посередині. Після того, як вона відкрилася, у мене є можливiсть увiйти до великої кiмнати на даху якої написана назва: Щастя. У центрі є ключ, який вiдчинає іншi двері. Я дійсно мав рацію. Я зробив перший крок. Менi залишилося ще два. Я беру ключ і спробую його у двері. Він ідеально підходить. Я відкриваю двері. Я потрапив до нової зали. Я починаю йти вниз. Багато думок охопили мiй розум: з якими новими пастками я мушу зіткнутися ще? Який план приведе мене до цієї галереї? Є багато питань без відповіді. Я продовжую йти, і моє дихання стає напруженим, тому що бракує повітря. Я вже пройшов десяту частину милi (= 160 метрiв) і повинен бути дуже уважним. Я чую шум і падаю на землю, щоб захиститися. Це шум маленьких летючих мишей, що лiтають навколо мене. Чи висмокчуть вони мою кров? Чи вони хижі? На щастя, для мене, вони зникають у глибинi зали. Я бачу обличчя, і моє тіло тремтить Чи це привид? Ні. Це плоть і кров, і воно йде на мене, готове до бою. Це один із священиків ніндз цiєї печери. Бiй починається. Він дуже швидкий і намагається вдарити мене в найслабкiше місце. Я намагаюся уникнути його нападів. Я вiдповiдаю де-якими рухами, яких я навчився дивлячись фільми. Стратегія працює. Це лякає його, і він трохи вiдступає назад. Він вражає своїми бойовими мистецтвами, але я готовий до цього. Я вдарив його по головi каменем, який я пiдiбрав у печері. Він падає без свідомості. Я абсолютно не хочу насильства, але в цьому випадку це було суто необхідне. Я хотів би перейти до iншого плану та відкрити для себе таємниці печери. Я знову починаю йти, і я дуже уважний і захищаю себе від нових ловушок. При низькій вологості вітер дує, і менi стає більш комфортно. Я відчуваю течії позитивних думок, надісланих Хранителем. Печера темніє ще більше, сама змiнюється. Віртуальний лабіринт веде прямо вперед. Ще одна з пасток у печері. Вхід в лабіринт видно дуже добре. Але де вихiд? Як я можу ввійти туди і не заблукати? У мене є тільки один варіант: увiйти в лабіринт і ризикнути. Я знайшов в собi мужніcть і починаю робити перші кроки до входу в лабіринт. Моліться читачi, щоб я знайшов вихід. У мене немає плану. Я думаю, що повинен використовувати свої знання, щоб вивести себе з цієї халепи. З мужністю і вірою я йду в глибину лабіринта. Вiн здається більш заплутаним з середини, ніж зовні. Його стіни широкі і перетворюються на зигзаги. Я починаю згадувати моменти в житті, коли я почувався розгублено, ніби в лабіринті. Смерть мого батька, який був ще зовсiм молодий, була справжнім ударом у моєму житті. Час, коли я був безробітним і не вчився, також змусило мене відчувати себе заблукавшим, як у лабіринті. Я був у такій самiй ситуації. Я продовжую йти, і менi здається, немає кінця цьому лабіринту. Ви коли-небудь були у вiдчаї? Це те, як я себе відчував, - абсолютний вiдчай. Ось чому ця печера називається печера відчаю. Я збираю останнi сили та встаю. Мені потрібно знайти вихід будь-якою ціною. Менi спала на думку одна ідея; Я дивлюся на стелю і бачу багато летючих мишей. Я піду за одним із них. Я назву його "чарівником". Чарiвник зможе пройти лабіринт. Це те, що мені потрібно. Кажан летить з великою швидкістю, і я повиненне вiдставати вiд нього. Добре, що я фізично пiдготовлений, майже спортсмен. Я бачу світло в кінці тунелю, або ще краще, в кінці лабіринту. Я врятований.
Кінець лабіринту привів мене до дивної сцені вкiмнатi печери. Кiмната зроблена iз дзеркал. Я ходжу обережно, боюсь щось розбити. Я бачу своє відбиття у дзеркалі. Хто я зараз? Бідний молодий мрійник, який збирається пiзнати свою долю. Я особливо хвилююся. Що означає це все? Стіни, стеля, підлога все складається зі скла. Я торкаюся поверхні дзеркала. Матеріал настільки крихкий, але вірно відображає того, хто стоїть бiля нього. У мить у трьох дзеркалах з'являються різні зображення: дитина, молода людина, що тримає труну, і стара людина. Всi вони - це я. Це бачення? Дійсно, у мене є дітячi аспекти, такі як чистота, невинність та віра в людей. Я не думаю, що хочу позбутися цих якостей. Молодий чоловік п'ятнадцяти рокiв представляє собою болючу фазу в моєму житті: втрату батька. Незважаючи на свою жорстокiсть та байдужiсть, він був моїм батьком. Я все ще пам'ятаю його з ностальгією. Людина похилого віку презентує моє майбутнє. Як це буде? Чи зможу я стати успішним? Одружений, одинокий або навіть вдівець? Я не хочу бути огидним або хворим старим. Досить з цими зображеннями. Моє теперiшнє зараз. Я молода людина двадцяти шести років, з супенем iз математики, письменник. Я вже не п’ятнадцятирiчна дитина, що втратила свого батька. Також, я не стара людина. Моє майбутнє попереду, і я хочу бути щасливим. Я не з цих трьох зображень. Я –це я. Пiд натиском, тридзеркала, в яких з’являлися люди, - розбилися i з'являються двері. Це мiй вхiд в третє і останнє випробування.
Я відкриваю двері, якi ведуть до наступної кiмнати. Що чекає мене у третьому випробуваннi? Давайте продовжимо разом, читачі. Я починаю йти, і моє серце б’ється швидше так, як ніби я був ще напершому випробуваннi. Я подолав багато випобувань і підводних каменів, і вже вважаю себе переможцем. На мій погляд, я шукаю спогади про минуле, коли я грав у маленьких печерах. Зараз ситуація зовсім інша. Печера величезна і повна пасток. Мій ліхтарик майжепотух. Я продовжую йти і прямо попереду виникає нова пастка: Дві двері. "Протидiючі сили" кричить у мені. Необхідно зробити новий вибір. Одне із випробувань приходить менi на розум, і я пам'ятаю, як я мав сміливість подолати його. Я вибрав шлях справа. Ситуація iнша, хоча я знаходжуся всередині темної, вологої печери. Я зробив свій вибір, але також почав згадувати слова хранителя, яка говорила про навчання. Мені потрібно знати двi сили, щоб мати повний контроль над ними. Я вибираю двері ліворуч. Повільно їх відкриваю; боячись того, що вона може приховувати. Коли я відкриваю її, я дивлюся на бачення: я знаходжуся всередині святині, наповнений зображеннями святих з кубком на алтарi. Хіба це може бути Святий Грааль, втрачена чаша Христа, яка дає вічну молодiсть тим, хто випиває з неї? Мої ноги трясуться. Імпульсивно я біжу до кубка і починаю пити з нього. Вино смакує неперевершено, божественно. Я відчуваю запаморочення, світ крутиться, ангели співають, а основи печери здригаються. У мене з’являється перше видіння: я бачу єврея, на ім’я Ісус разом з апостолами, який зцілюює, звільняює та викладає нові перспективи своєму народу. Я бачу всю траєкторію його чудес та його любові. Я також бачу зраду Юди і диявола, що діє за спиною. Нарешті, я бачу його воскресіння і славу. Я чую голос, який каже мені: Подавай своє прошення. Охоплений радістю, я вигукую: я хочу стати Провидцем!
Чудо
Незабаром після мого прохання святиня тремтить, наповнюється димом, і я можу почути змінені голоси. Те, що вони розкривають, цілком таємно. Невеликий вогонь піднімається з кубка та зупиняється на моїй руці. Його світло проникаюче i освітлює всю печеру. Стіни печери видозмiнюються і поступаються місцем маленьким дверям, що з'являються. Вона відкривається, і сильний вітер починає штовхати мене на неї. Всі мої зусилля приходять на розум: моя відданість навченню, тобто, як я досконало дотримувався Божих законів, сходження на гору, виклики і навіть ця сама подорож в печеру. Все це принесло мені вражаючий духовний ріст. Я був зараз готовий бути щасливим і здiйснити свої мрії. Дуже страшна печера відчаю змусила мене подати моє прохання. Я також пам'ятаю в цей чудовий момент всіх тих, хто безпосередньо чи опосередковано вніс свій внесок у мою перемогу: вчитель моєї початкової школи, місіс Сокорро, яка навчила мене читати і писати, мої вчителі життя, моя школа та друзі, моя родина і хранитель, яка допомігала мені подолати випробування і цю печеру. Сильний вітер продовжує штовхати мене до дверей, і незабаром я опинився у таємній комнатi.
Сила, яка штовхнула мене, нарешті зменшилася. Двері закриваються. Я в надзвичайно великій кiмнаті, яка висока і темна. Праворуч- маска, свічка та Біблія. Лiворуч - плащ, квиток і розп'яття. У центрі, високо, - цікавий циркулярний апарат з заліза. Я йду праворуч: я одягнув маску, схопив свічку і відкрив Біблію на випадковій сторінці. Я йду лiворуч: явдягнув плащ, написав своє прізвище та iм’я на квитку, а іншу руку – взяв розп'яття. Я йду до центра, і становлюсь саме під цим апаратом. Я вимовляю дев’ять магічних букв: П-р-о-в-и-д-е-ц-ь. Тiєї самої митi пристрій випромінює світло, яке іповністю охоплює мене. Я вдихаю аромат ладана, що запалюється кожного дня у пам'ять про великих мрійників: Мартіна Лютера Кінга, Нельсона Мандели, матері Терези, Френсіса Ассижу та Ісуса Христа. Моє тіло вібрує і починає нiмiти. Мої почуття починають прокидатися, і з ними я можу глибше розпізнавати почуття та наміри. Мої дари зміцнилися, а з ними я можу робити чудеса в часі та просторі. Коло все більше закривається, і всі почуття провини, нетерпимості та страху стертш з мого розуму. Я майже готовий: послідовність бачення починає з'являтися і плутати мене. Нарешті, кола закриваються. Цiєї митi дверi послiдовно відкриваються, і зi своїми новими дарами я бачу, відчуваю і чую прекрасно. Крики персонажів намагаються проявитись, окремі часи та місця, і серйозні запитання починають бентежеити моє серце. Виклик стати провидцем прийнято.
Вихід з печери
З усим тим, що було зроблено, все, що залишилося менi зараз, -це залишити печеру і здiйснити справжню подорож. Менi була дарована мрія, і тепер потрiбно просто над цим працювати. Я починаю йти і за короткий час, залишаю позаду секретну кiмнату. Я відчуваю, що ніяка людина ніколи не матиме задоволення входити в цю печеру. Печера відчаю ніколи не буде такою самою після того, як я залишу її переможцем, впевненим і щасливим. Я повертаюсь до третього випробування: образи святих залишаються незмінними і здаються задоволеними моєю перемогою. Кубок перекинувся і все вилилося. Вино було дуже смачне. Я спокійно працюю над третiм випробуванням і відчуваю атмосферу цього місця. Воно дійсно таке святе як печера та гора. Я кричу вiд радостi, а ехо лунає по всiй печері. Світ не буде вже таким самим після Провидця. Я зупиняюсь, думаю і мiркую про все. Останній прощальний поцілунок я покидаю третє випробування, і я повертаюсь до тих самих дверей зліва, що я вибрав. Шлях Провидця не буде легким, тому щобуде складно повністю контролювати протидiючі сили серця, а потім треба навчити цього інших. Стежка ліворуч, яка була моїм вибором, являє собою знання та постійне вивчення прихованих сил, покаяння чи самої смерті. Прогулянка стає виснажливою, оскільки печера велика, темна і дуже волога. Виклик Провидця може бути більшим, аніж я розумію: виклик примирення сердець, життя та почуттiв. Це ще не все: я ще повинен піклуватися про свій шлях. Галерея стає вузькою, а з нею i мої думки. Моє відчуття нудьги за домом, а також ностальгія за математикою та своїм особистим життям. Нарешті, приходить ностальгія за самим собою. Я прискорюю кроки, і незабаром я перебуваю у iншiй ситуацiї. Розбиті дзеркала тепер представляють ті частини мого розуму, які були збережені та розширені: добрі почуття, чесноти, дари та здатність визнати, коли я помиляюсь.
Видiння дзеркал - це відбиток моєї власної душі. Це самопізнання запам’ятаю на все життя. Ще збережені в моїй пам'яті цифри дитини, молодого п'ятнадцятирічного юнака та людини похилого віку. Вони три з моїх численних обличч, які я храню, оскільки вони є моєю власною історією. Я залишаю другу кiмнату, і з ним я залишаю свої спогади. Я в галереї, що веде до першої кiмнати. Мої очікування щодо майбутнього та надії вiдроджуються. Я - Провидець, еволюційне та особливе буття, призначене для того, щоб здiйснювати мрії багатьох людей. Пост-печерний період слугуватиме менi як підготовка та вдосконалення існуючих навичок. Я йду трохи далі і дивлюся на лабіринт. Це випробування мене майже знищило. Мiй порятунок - це Чарівник, кажан, який допоміг мені знайти вихід. Тепер вiн менi більше не потрібен, тому що зi своєй силою провидця я можу легко пройти бiля нього. У мене дар керувати п'ятьма літаками. Як часто ми відчуваємо, нiби ми загублені в лабіринті: Коли ми втрачаємо роботу; Коли ми розчаровані великою любов'ю свого життя; Коли ми заперечуємо авторитет начальства; Коли ми втрачаємо надію і здатність мріяти; Коли ми перестаємо бути учнями життя і коли ми втрачаємо здатність керувати своєю долею. Пам'ятайте: Всесвіт привертає увагу людини, але саме ми повинні піти на це і довести, що ми гідні. Це те, що я зробив. Я піднявся на гору, пройшов три випробування, увійшов у печеру, пройшов пастки, і дістався до місця призначення. Я проходжу крiзь лабіринт, але це не робить мене щасливим, бо я вже пройшов це випробування. Я маю намір шукати нові горизонти. Я пройшов близько двох миль (приблизно 3,218 км) між секретною кiмнатою, другим і третім випробуваннями, і пiсля того, що я зробив це, я почуваю себе трохи втомленим. Я відчуваю, як піт тече вниз; Я також відчуваю тиск повітря і низьку вологість. Я підхожу до ніндзя,- свого великого супротивника. Він все ще здається збитий з нiг. Мені шкода, що я так поставився до вас, але моя мрія, моя надія і моя доля на кону. Треба приймати важливі рішення у важливих ситуаціях. Страх, сором та мораль тільки те, що отримуєшь замість того, щоб допомагати. Я глажу його обличчя, і намагаюся відновити життя в його тілі. Яроблю це, тому що ми вже не супротивники, а супутники в цьому епізодi. Він піднімаєтьсяі низьким поклоном вiтає мене. Все залишилося позаду: боротьба, наші "протидiючі сили", наші різні мови та наші чіткі цілі. Ми живемо в ситуації, що несхожа на попередню. Ми можемо розмовляти, розуміти один одного, і хто знає, може навіть станемо друзями. Як каже наступне прислів'я: зроби свого найзапеклiшого ворога найлiпшимі вірним другом. Нарешті він обіймає мене, прощається і бажає мені удачі. Я вiдповiдаю взаємністю. Він продовжуватиме формувати частину таємниці печери, а я буду складати частину таємниці життя і світу. Ми "протидiючi сили", що знайшли один одного. Це моя мета даної книги: об'єднати "протидiючі сили". Я продовжую йти галереєю, що веде до першої кiмнати. Я відчуваю себе впевненою і абсолютно спокійною, на відміну від того, коли я вперше увiшов до печери. Страх, темрява і непередбачене, - цевсе лякало мене. Три двері, які означали щастя, страх і невдачу, допомогли мені розвинути і зрозуміти сенс речей. Невдача являє собою все те вiд чого ми тікаємо, не розумiючи чому. Невдача завжди повинна бути моментом пiзнання. Це момент, коли людина розумiє, що вона не є досконалою, що шлях все ще не легкий, - це i момент вiдновлення. Це те, що ми повинні завжди робити: переродись. Візьміть, наприклад, дерева: вони втрачають листя, але не своє життя.Давайте робити , як вони: сдiдувати метаморфозам. Життя вимагає цього. Страх присутній кожного разу, коли ми відчуваємо загрозу або пригноблені. Це відправна точка для нових невдач. Помиріть свої страхи і зрозумiйте, що вони існують лише у вашій уяві. Я пройшов добру частину галереї печери, і в цей самий момент я проходжу через двері щастя. Кожен може пройти через ці двері і переконатися в тому, що щастя існує і може бути досягнуто, якщо ми повністю в гармонiї зi Всесвітом. Це відносно просто. Працівник, каменяр, двірник щасливi виконувати свої доручення; Фермер, плантатор цукрового очерету, ковбой, всі раді збирати продукт своєї праці; вчитель у викладанні та навчанні; письменник у читаннi; священик, який проповідує божественне послання, і бідні діти, сироти та жебраки щасливі, приймаючи слова любові та піклування. Щастя в нас і чекає, щоб його постійно розкривали. Для того, щоб бутидiйсно щасливими, ми повинні забути про ненависть, плітки, невдачі, страх і сором. Я продовжую йти, і я бачу всі пастки, що пройшов і дивувався, з чото зробленi тi люди, що вони не мають віри, шляху або долі. Жоден з них не пройшов би пастки, оскільки вони не мають захисної облонки, легкостi або сили, яка їх підтримує. Людина ніхто, якщо вона одна. Вона лише робить щось від себе, коли вона пов'язана з силами людства. Вона може знайти своє місце лише тодi, якщо вона перебуває у повній гармонії з Всесвітом. Саме так я зараз себе відчуваю: в повній гармонії, тому що я піднявся на гору, пройшов три випробування, і я перемог печеру, печеру, яка здійснила мою мрію. Моя прогулянка наближається до кінця, тому що я бачу світло, що йде від входу в печеру. Незабаром я звiдси вийду.